Курсова робота
Роберт Шуман
(1810-1856)
Відомо, що класична епоха в музиці продовжувалась довго: вона обіймає собою ціле століття, починаючи з 1718 р. до 1 827 р. Одною з самих цікавих особистостей того часу був Роберт Шуман. Як музичний письменник мав великий вплив на сучасну йому музику. В людині незвичним образом були три таланти: музикант, поет критик. Передові естетичні тенденції німецької культури періоду до 20-40-3 рр. найшли яскраве відображення в його музиці. В протиріччях, в шуманівській творчості, виразились тяжкі протиріччя суспільного життя того часу.
Р. Шуман народився 8 липня 1810 р. в цілком не музичиш. Його батько був відомим продавцем книг Шуман в Цвіккау, а сам Роберт був наймолодший п'ятьма дітьми, з яких лише у нього були здібності до музики. Шуман почав писати музику в семирічному але довгий час в центрі його музичної діяльності було виконання на фортепіано. захоплювався літературою.
Смертю батька в 1828р. впливом матері по закінченні гімназійного курсу, поступив на юридичний факультет Лейпцігського університету. Університетські роки (1828-1830) пройшли в неспокої. З самого початку його захоплення музикою вплинули на духовні інтереси формування. В Лейпцигу починає займатись у Ф.Віка, музиканта педагога-піаніста. У 1830 р. душевний конфлікт привів до того, що Шуман покинув кореспонденцію присвятився повністю музиці. Але серйозно пошкодив руку його піаніста-віртуоза була неможливою. Тоді весь свій талант, енергію перевів на композицію музично-критичну діяльність. Великий розквіт його сил сміливий „Метелики" (1829-1831), „АЬеgg" (1830), -Симфонічні етюди" (1834), „Карнавал" (1834-1835), "Фантазія" (1836) Твори відкрили нову сторінку
музичного мистецтва.
1834 р. заснував „Новий музичний журнал". Основна мета - підняти знамення мистецтва. Характерною особливістю Шумана-критика було устремління до глибокої естетичної оцінки змісту твору.
Шуман за час занять у Ф.Віка закохався в його дочку Клару. на початку 40-х рр.. з нею одружився. Весь 1841 р. був поглинений вокальним мистецтвом. За короткий час Шуманом було створено близько сто тридцяти пісень. Після 1840 р. його зацікавив симфонізм. У 1842 р. -камерно-інструментальні твори. 1843 р. написав ораторію „Рай Пері". Починаючи з 1848р. пише хорову музику в німецькому національному дусі.
Безперечно, на музику пізнього періоду Шумана поклала відбиток тяжка психічна хвороба. Багато творів цього періоду створювались в боротьбі творчого духу з силою хвороби. в дійсності, часткове покращення здоров'я композитора в 1848-1849 рр. зразу проявилась в творчій продуктивності. Тоді закінчив свою єдину оперу „Геновева", одну з кращих трьох частин музики до „Фауста", „Манфред" - увертюру музику до поеми Байрона. В роки в нього відновився інтерес до фортепіанних вокальних мініатюр. З'явилось багато других творів. Шуман мріяв створити мистецтво в класичному дусі - спокійного, гармонічного, врівноваженого, але його творчість проявилась яскравіше в показі пориву, переживання. Нерідко написане продумане композитором відрізнялося одне одного. Так замість задуманої ним народної ораторії в останні роки життя створив лиш хорові твори на тексти поетів-романтиків.
Також на його творчість вплинула революція(1848-1849 рр.). Та поразка революції, потягнула за собою розчарування багатьох шуманівського покоління, відобразилося па його творчій еволюції. З творів, написаних на початку 50-х рр.., лиш деякі знаходяться на мого початкових.
Тяжкою була картина життя композитора в останнє десятиліття. З одного боку це період завоювання слави, в чому заслуга Клари Шуман. Багато концентруючи, вона включала в свої програми твори чоловіка. В 1844 р. Шуман разом з Кларою їздив в Росію, а в 1846 - в Прагу, Берлін, Відень, в 1851-1853 рр. -в Швейцарію, Бельгію.
Але в роки зросту признання, композитор все більше замикався в собі. Прогресивне захворювання ускладнювало спілкування з людьми. В 1944-1849 рр. жив в Дрездені.
Через мовчазливість Шуман припинив свою педагогічну
роботу в Лейпцігській консерваторії, де в 1843 р. класи
композиції читання партитур.
В 1854 р. душевна хвороба Шумана набула страшної
форми. Його помістили в лікарню в м. Енденіх бл. Бонна.
Там помер 29 липня 1856р.
Історія написання
Текстова основа хору - вірш маловідомого німецького поета Е.Гейбеля. До поезій цього ж автора Шуман звертався
ще у вокальній у любовні ор. 48 (1840) р.). Зокрема у „Контрабандист", подібно до хору „Цигани", теж присутнє оспівування романтики вільного життя, не пов'язаної тісними узами з суспільним середовищем, міською Хор „Цигани" написаний Робертом Шуманом для мішаного хору з супроводом фортепіано. Це доволі розгорнута сцена, хорова композиція, що переростає рамки мініатюри.
За жанровим ознаками широкомасштабною розбудовою хор нагадує яскраву й динамічну оперну сцену.
Засобами хорового письма композитор розгортає перед слухачем картини циганського побуту. У слід за поетом уманикант акцентує у „Циганах" образ утраченої батьківщини. Останні рядки Гейбеля знаходять у Шумана воістину романтичну інтерпретацію; перед виконання хору в широкій практиці здійснювалося
зазвичай 3 російським перекладом, укладеним
Я. Родіоновим. Текст Родіонова відзначається помітними
архаїзмами у лексиці. Відтак була здійснена спроба
українського перекладу цього вірша, котрий виявився більш
вдалим наближений до сучасної мовної стилістики. Проте в нього де-не-де прозирають задавнені вислови, як
приміром промінь", „шпанські сади", „костри ще".
Ритмічні особливості музики призводять у практикованій
українській тексту до незвичних, пере акцентованих
окремих слів: „Метушливий", „чарівний", „гіллям",
„пестив", лузі" тощо.
Особливо рельєфно змальовується образи природи, в лоні якої живе циганській табір, а також побутові епізоди; темпераментні танці молодих циганок, сцени ворожіння, нічного спочинку, спорядження в далеку незвідану путь. Своєрідним образно-смисловим облямуванням хорової сцени образ дубового гаю, де розташовано табір циган котрий тимчасовою домівкою для вічних мандрівників.
Покладений в основу
