IV розділ (D) - ще одна контрастна ланка в загальній композиційній панорамі. У музичного втілення набувають 9, 10 11 поетичні строфи. Вперше у продовж розгортання твору застосовуються репліки солістів. форма ідентична початковому розділові - пара періоднчностей. Тут кожне музичне речення інший соліст, до того ж у різних тональностях: S(G-dur), А (C-dur). Т (G-dur), Б (D-dur). репліками солістів дасться інструментальна перегра. Переклички голосів значно оживляють звучання, шо змісту: мовиться про циганський танок, його запальний рух акомпанементом гітари бубна. голоса виконують наспів у динаміці ріаnо, а чоловічі натомість у mf. До цього розділу примикає ще один невеличкий фрагмент - з „антифон ними" перекличками „дуетних реплік жіночих чоловічих голосів хору

(„Потомлені танцем нічним...").

Далі своєрідна передіктова побутова, яка музично інтерпретує повторює) зміст 12-ї строфи: тих, що відняли..." Розпочинає сопрано соло на фоні низхідної хроматичної поспівши фортепіанного акомпанементу. У слід за тим звучить хорове tutti - на гармонічній основ? домінантованого органного пункту мі-мінору. Так готується поява?, тематичної репризи хору, яка відтворює у простій двочастинній формі останні поетичні строфи.

Репризний розділ твору не буквальним відтворення експозиції. Зміни стосуються останнього розділу, де перша фраза речень викладається за участю фортепіано (f гнучка за акцентована мелодична фігура), а друга, натомість. інтонується хором - тихим запитанням: „Рушають цигани, хто скаже - куди?" Майже три такти довго згасає в хору кінцева тоніка. Завершення у фортепіанному акомпанементу - ж обігрування в низхідному спрямуванні. Два легкі арпеджовані акорди завершують цю масштабну хорову композицію. В уяві слухача ще довго бринить запитання, яке залишається без відповіді.

Розмір твору

Композитор використовує розмір 4/4, який постійним на протязі цілого твору. Але майже у самому використовується розмір 2 в одному такті.

Схема:

Даний розмір 4/4 можна охарактеризувати: складний чотирьохдольний, двоскладовий, четвертний.

Метроритм. Розмір даного вірша відповідає до музичного розміру,

Метроритм характеризує мелодію як світлу, яскраву, грайливу, місцями загадкову. Основний ритмічний малюнок:

В процесі розвитку ускладнюється дробленням на короткі тривалості, паузи, цензури, довгі тривалості, темпові зміни.

Композитор таким чином передає красу яскравість циганського побуту кульмінації, Довгі тривалості в кульмінації роблять величнішою драматичнішою("По гаю Лунають...")

Метро ритмічна структура в даному творі використана композитором для передачі настрою виру подій.

У фортепіанному супроводі багато метро ритмічних прикрас: коротких нот, акцентів для більшого розкриття образів тематики:

Твору притаманні „шуманівська" легкість, яскравість грайливість.

Розмір вірша хорей - двоскладова стопа, перший склад наголошений, другий ненаголошений

Є деякі слова, в яких перенесений наголос ( у відповідності до музики:) „метушливий", „гіллям", „пестив"

Взагалі літературний текст музиці.

Темп. Динаміка.

Початковий темп „Оживлено", тобто легко вільно. Цей

темп загальний для цілого твору, але в деяких місцях темп потребує незначних змін, не зазначені в партитурі, але

цього вимагають музичні образи.

р, (А) звучить в основному темпі (своєрідна експозиція образів). В II починається розробковий матеріал, 16 такт костри "ще...") поліфонічний виклад голосів вимагає деякого зрушення.

III розділ - новий музичний матеріал. Акордова фактура, довгі тривалості, кульмінаційний епізод, хоральний характер спонукають до розширення темпу втрьох останніх тактах цього епізоду (40-20) (рітенуто) -сповільнення.

IV розділ - грайливий; танцювальний характер тема викладається почергово в кожному голосі, тому вона трактується у більш рухливому темпі. Але танець згасає темп сповільнюється („Потомлені танцем..."). Останній розділ (реприза) звучить в початковому темпі.

Твір багатий на динамічні відтінки. Це пов'язано з багатством образів. Починається вступу на піано (р) (чотири акорди) контрастні чотири акорди на f (з акцентами). Хор сопрано альти починають співати на р (піано). Така динаміка відображає розповідь 8 тактів, але фразування - головне будується по чотири такти. Останні такти частини (7-8) cresc (крещендо) mp < mf ("По дивнім обличчі..."). Наступний епізод („То вільних...") - р. Тут ніби перекличка, наступні чотири такти (2+2; f< p> так само. На слова ."Палає костри ще" mf (наростання словесного звукового за рахунок „фугато") наростання

(2 т.) знову mp, на mf знову теж саме фугато. На словах „жіноцтво вечерю..." (21 т.) р < f „сповняє вином" (24 т.).

У 26 т. Розпочинається кульмінація на ff, триває 8 т. А згодом субіто р (sp) 8 т. До > pp.

Переспіви солістів з mp (сопрано), mf (альти), mf (тенори) f (баси) нагадує стрімкий танець, на словах „потомлені сонцем..." рр < р > рр (1+1) так два рази. Потім сопрано соло mр 4 т. вступає хор на р 4 т. до pp. Реприза розпочинається на р така ж як у р. динаміка. Потім повторюються останні рядки ще два рази („Рушають цигани...") 1 раз р > mр, 2 раз pp. Супровід закінчує твір розгорнутим на р.

р (тихо) - створюється на прикрито стриманому звуці. В даному творі цей відтінок відображає спокій, врівноваженість.

pp. (дуже тихо) - відтінок надзвичайної ніжності, прозорості, таємничості та завмирання.

f (гучно) - динамічний відтінок, який вказує на сильне звучання передбачає певний ступінь рішучості твердості.

ff (дуже гучно) - відтінок, що передає величезну напруженість, „підкреслення" контрасту, кульмінації.

Використовується крещендо (поступове збільшення сили звуку) та димінуендо (поступове зменшення сили звучання).