Тип, вид, склад хору.

Тип хору - мішаний, з супроводом фортепіано. Супровід підсилює образний зміст твору. Робить твір яскравіший, характерніший до тематики дублює образ.

Вид хору - чотириголосний з використанням divisi в теноровій, басовій партіях, у деяких місцях твору.

Склад хору - сопрано, альт, тенор, бас баритон)

Діапазон хорових партій.

Загальний діапазон усього хору

Теситурні умови.

Теситура - висотне положення звуків в музичному творі по відношенню до діапазону.

Теситурні умови відносно зручні, але вимагає якісних голосів у теноровій так як у них ноти фа#, соль октави, але використовується переважно на f, mf, але на словах „хто скаже куди?"

Динаміка р > рр, тому ноти потрібно заспівати легко -„фальцетом".

Звуковедення.

Загалом звуковедення усього твору плавне, без великих стрибків.

Найбільші стрибки на ч. 4, ч. 5. У звуковеденні використовуються як метричний (природний) - служить початком кожного такту, ритмічний - як початок кожної ритмічної долі в такті, фрезувальний, що дозволяє особливо підкреслити той або інший музичний вираз - акценти.

Фразування. Дихання.

Дихання - це основа хорового співу. Якщо правильно користуватись диханням, то звук буде рівним природнім. Найкраще використовувати нижньореберне діафрагматичне дихання - воно найглибше, завдяки саме цьому диханню створюється опора для співу. Дихання повинно бути природнім - спокійним безшумним. Вдих підготувати процес співу, а видихання - це спів.

Використовується як одночасне дихання, так ланцюгове. Одночасне - вдих перед вступом хору, а ланцюгове - в процесі співу. Ланцюгове дихання - дихання, яке береться почергово співаками в партіях.

Момент виникнення звуку, тобто змикання зв'язок, визначає атаку звуку - перехід голосового апарату дихального стану до співацького. Це технічний прийом, що характеризує активний початок звучання голосу час співу.

Використовується як тверда атака (в кульмінаційних

моментах mf, f, ff), так м'яка (mр, р, рр).

Також використовується по фразове дихання (по 4 т.), тобто спів до кульмінаційної точки фрази, до якої потрібно після якої повинен бути „спад" (2 т. + 2 т.).

Але фрази не повинні бути чимось окремим, а

об'єднуватись в речення, в фрази більшого масштабу, створюючи таким чином твору, певний образно-тематичний розвиток.

Ансамбль.

Ансамбль - узгоджене, врівноважене звучання хору, партій. Це поняття динамічний, тембровий, інтонаційний ансамбль ін., стрій.

Робота над ансамблевим виконавством ведеться комплексно, охоплюючи різноманітні завдання, вирішення яких досконале хорове звучання.

Звучання побудови гомофонного викладу вимагають виділення з загального ансамблю основної мелодії, яку веде переважно сопранова партія. А також місця, коли переважно вступають це вимагає того, щоб зберігалася основна мелодія. Вступ кожної повинен звучати чітко, впевнено.

Потрібно також працювати над ансамблем в (всередині), двома (напр. С - А, С - Т ін.), трьома (А -Т-Б, С-А-Ті ін.) всім.

Використовується як природній, так штучний ансамбль.

Наприклад, початок співають С А, коли вступає Т вони „відходять" (співають тихіше), щоб прозвучала тема тенора, а потім - баса - це штучний ансамбль. Або, місцями, де у хору f, у теноровій повинне бути „фальцетове" звучання, щоб не виділятись, особливо в („То вільних мандрівців...").

Ансамбль твору з супроводом.

Супровід тільки посилює загальний музичний образ, створений композитором. Твору притаманна виразність фортепіанної музики Шумана, поетичність новизна кращою мірою зберігала силу в супроводі. Шумам в своїх творах (зокрема „Цигани") добився глибокого взаємопроникнення слова музики.

Хор супровід одне ціле, але супровід не дублює хору. посилює розкриття образу; цікавість ритміки, нетрадиційні акценти, танцювальний характер, ходи „шістнадцяток" в момент кульмінації, потужні акорди легкість мелодики - все це вдало написано композитором для розкриття основної тематики.

місця, де хор накладається па супровід, а місця, де супровід самостійний.

Наприклад, на словах гаю лунають..." акордова фактура як у хорі, але на словах голосні" на половинці з крапкою у супроводі звучить хід:

А на словах „Ворожка говорить..." супровід підсилює загадковість таємничість. А у частині, де співають солісти, супровід відчуття танцю гри акцентами на слабку долю, синкопованим ритмом.

А кінець словам „Рушають цигани, хто скаже куди?..." низхідний рух акорди на р Тому важливо в цьому творі не заглушувати в хором супровід, але супроводу не „заглушувати" хор. Потрібно не забувати, що це одне ціле супровід силою, яка допомагає розкриттю основного змісту.

Особливості дикції

Без чіткого слова до слухача не донесеться основний зміст. Тому важливо чітко вимовляти кожне слово навіть букву. Особливо в місцях, де у переклички. Особливу увагу треба приділити приголосним співати ніби перебільшено (-р-; -ш-; -з-; -щ-; ін.). А також „прикривати" голосні

(-є-; -о-; -а-)

В місцях, де переносяться склади, приголосну відносити до наступного складу:—

но — цтво, а не:—

ноцт - во

Го - во - ри – тьтає- мні, а не

Го- во -рить та -є -мні

Потрібно звертати увагу на наголос у слові, а також на наголоси у тексті, фрази (розвиток кульмінації, затихання). Це допомагає кращому розумінню образів твору.

Спосіб ведення звуку.

Взагалі твір співається на легато (з'єднано). місця у творі, де потрібно співати- нон легато,- напр.. на словах костри ще...", або у частинці, де співають солісти чорноокі..." це відображає танцювальний характер.

Стрій хору.

Чистота інтонацій - основа хорової техніки. Щоб вирівняти стрій потрібно працювати над чистотою (враховуючи тяжіння нестійких звуків ладу до стійких). Потрібно також звертати увагу на зрівноваження тембрів, динамічну рівновагу. Щоб відтворити звучання інтонаційно чисто потрібно стежити, щоб вчасно достатньо було підготовлене дихання, щоб ладова настройка давала відчуття впертості й стійкості.

Розрізняють два види строю: мелодичний (горизонтальний) гармонічний (вертикальний).

Мелодичний - стрій унісонний окремо кожної інтонування поступеневого руху та інтервалів. Характерним для музики романтиків плавність, поступеневий рух мелодії, зрідка