Гармонічний - стрій акордів по вертикалі. Для твору характерне використання діатоніки, що значно облегшує роботу над цим видом строю.

Також дуже важливим фактором фортепіанний супровід, який відчуття ладової впертості, допомагає хорові краще орієнтуватися інтонаційно, створює постійне відчуття тональності гармонічного колориту.

План художнього виконання твору.

Використання темпу та Агогіки в зв'язку з образно- емоційною палітрою та характером твору.

Загальний образ твору дуже сильно залежить темпу та

Агогіки. А особливо цезур, фермат, рітенуто, прискорення.

Загальний темп, позначений автором, не потрібно трактувати буквально, це позначення досить умовне, повинне сприйматися як приблизний орієнтир, а не як категорична вказівка.

I р. темп Andantino, Animato, тобто не дуже скоро, але

легко, з натхненням.

II р. легке прискорення, а на словах „жіноцтво вечерю..." стриманіше „...сповняє вином" величніше легко

затримання на остання ноти. Потім ідуть два такти супроводу, у другому такті вповільнення, як підведення до кульмінації.

III p. triumphal - велично, тріумфально. Темп дещо повільніший, загальний. Andante maestoso - повільно, велично. На словах долю й недолю усім відкрива" rit. Потім два такти супроводу у темпі танцю - легко, грайливо.

IV р. Танцювальна частина - гра яскравість образів, вир подій. На словах „потомлені танцем..." - вповільнення, а перед (V р.) знову пришвидшення, „утрачений рай..." -вповільнення.

VI р. - Реприза, так як р. А закінчення („Хто скаже -куди?").останній раз rit., а кінцевий супровід - швидше, як підтвердження цих слів - цигани пішли не повернулись.

Темп Агогіка трактується за рахунок образно-емоційного змісту, тому словам.

Виділення місцевих та загальних кульмінацій.

Потрібно не забувати, що у кожній фразі кульмінація (4

т. + 4 т.) В реченні:

«В зеленому гаю..." - «По дивнім обличчі..."

p < f

«То вільних мандрівців..." - „Гарячий манив..."

f > р

але далі йдуть переклички «То вільних мандрівців..." 2 такти + 2 такти і навпаки

f > Р

II розділ - костри ще..." розвиток на словах „...сповняє вином" кульмінація.

III розділ - кульмінація всього твору. Це показує динаміка ff фактура акордова повільніший темп.

IV розділ - кульмінація на словах „... танок, як вихор летить".

V розділ (реприза) кульмінація на словах „Хто скаже -куди?" - за першим разом.

Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями твору.

Для даного твору характерним використання штриху legato - тобто плавне, зв'язне звуковедення. Чітка дикція (особливо на динаміці р) не повинна порушувати плавності

мелодії.

Оскільки твір у собі риси танцювальності, то штрих легато бути полегшеним, рухливим. збільшенням динаміки штрих дещо змінюється, стає чіткішим, навіть нон легатним - відокремлено кожну ноту". Також цей штрих характерний у місцях перекличок голосів костри ще" для чіткості мелодій, бо при накладенні почергово різних мелодій слів при штриху легато усе змазується звучить не чітко.

У випадку генеральної кульмінації гаю лунають" -звуковедення створювати образ широти, безмежності, хорального характеру. Тут може бути використаний штрих marcato - виділено кожну ноту.

Також потрібно звернути увагу на те, що штрих легато вимагає спів на голосних звуках, приглушенню шиплячих приголосних та виділення дзвінких р, д, в - для активізації (плавність в швидкому темпі). Широко використовуються композитором розспівування складів, що теж мають здійснюватись на голосних, а мелодія бути нерозривною, легованою.

Використання технічних прийомів та способів диригування відповідно до характеру твору.

Приступаючи до роботи над твором, диригент займає вихідну поставу, тобто не дуже високо руки з не надто віддаленими корпусу ліктями. Руки повинні займати таке положення, з якого зручно вести у будь-якому напрямі (від себе, до себе, вгору, вниз). Кисть бути вільна не напружена, гнучка. У диригуванні жести не повинні бути дуже великі чи дуже малі. У 4/4: найсильніша - на першій, слабша чи відносно сильна - на третій щораз слабші - на другій четвертій долях. Показ вступу слід робити так ясно переконливо, щоб у хористів не було ніякого сумніву в тому, треба вступати чи ні.

Чотиридольна схема складається з чотирьох жестів: сильного - вниз, слабкого - ліворуч, відносно сильно -праворуч найслабшого вгору (до висхідної точки). Перша з другою з'єднується гострим кутом, друга з третьою -петлею, третя з четвертою - гострим кутом, четверта з першою - гострим кутом.

У даному творі жест повинен бути легким плавним, але, не стакато, тобто не гострим. У місцях, де f, ff жест широкий, чіткий, а у місцях, де динаміка менша, жест відповідно менший, більше кистьовий. Важливим також

показ акцентів.

Права рука - як метроном відбиває долі, показує вступи,

зняття, ліва - динаміка, довгі ноти.

Починається твір фортепіанним супроводом на р, тому жест менший, руки в середній позиції, замах до долі (4 акорди), наступні такти f з акцентами, замах - чіткий, жест -різкіший.

Вступають на р, жест - легкий, замах на чотири, але в зв'язку з тим, що початок долі на затакт восьмими, то восьма приєднується до першої долі. Ліва рука показує фразування ( 4т. + 4т.). У другому такті аналогічно вступають тенори (замах лівою рукою), у 4-му баси (правою). У 6-му такті на четверту долі руки до себе (р) розвиток два такти до f. Далі позиція рук змінюється в залежності динаміки: 9-Ю т. f - жести менші, руки до себе. Наступні чотири такти аналогічно. Потім вступають баси на чотири