Курсова робота на тему:

«Ле Корбюз’є – дизайнер меблів та інтер’єру XX ст.»

План

Вступ

1. Початок творчого шляху

2. Принципи домобудівництва

3. Розквіт творчості

4. Видатний архітектор сучасності

5. Меблі Ле Корбюз’є

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У прагненні домогтися нового розквіту естетики архітектури і дизайну й у поетизації цієї найважливішої сфери людської діяльності - ключ до розкриття творчості Ле Корбюз’е - великого майстра, життя якого зв'язала два століття в історії сучасної архітектури.

Ле Корбюз’е - це унікальний дизайнер і архітектор першої половини ХХ століття. Генію властиво випереджати свій час, тому оцінити по достоїнству його роботи ми можемо тільки сьогодні.

Ле Корбюз’е створив для дизайну ХХ століття «абсолютний нуль», щодо якого може вибудовуватися шкала творчої роботи дизайнера. Цей видатний майстер працював як у сфері архітектури, так і меблів, предметів декоративного мистецтва, живопису.

Метою даної курсової роботи є розгляд основних гранів творчості цього видатного архітектора і дизайнера, твори якого вражають нас і донині.

Для розкриття поставленої мети в роботі буде виконано наступні завдання:

- показано початок творчого шляху Ле Корбюз’є

- викладені основні принципи, за якими працював архітектор

- подано характеристику основних архітектурних будівель з погляду їх новизни

- розкрито маловідому грань творчості майстра – конструювання меблів і предметів декоративного мистецтва.

Ознайомлення з творчою спадщиною Ле Корбюз’є завжди є актуальним і корисним.

1. Початок творчого шляху

У 1887 році у Швейцарії народився Шарль Едуард Жаннере. Йому було призначено під ім'ям Ле Корбюз’є придбати світову популярність. (Псевдонім з'явився в 1935 році.)

Майбутній архітектор з'явився на світ в родині власника годинникової майстерні, гравера циферблатів і одного з перших альпіністів. У будинку часто звучала музика - мати була музиканткою. Ле Корбюз’є, як і батько, теж навчався граверному мистецтву. У тринадцять з половиною років він поступив у Школу прикладних мистецтв у Ла-шо-де-фон.

Один з викладачів школи Леплатен’е відкрив йому очи на навколишній світ. Він навчив Ле Корбюз’є розбиратися в шедеврах мистецтва, зацікавив архітектурою, указав на необхідність безпосереднього спостереження життя і привів звичку безупинно робити ескізи.

Протягом року Ле Корбюз’є подорожував. Він побував на Балканах, у Малій Азії, Греції, Римі. До того, що Корбюз’є впитав від мистецтва колишніх часів, додалося узяте їм від свого часу, усе, що в ньому жило явно чи що ще повинно було з'явитися.

У 1909 - 1910 роках він працював у майстерні Перре в Парижеві, де учився, як використовувати залізобетон. У Берліні він недовго працював у майстерні Петера Беренса. Перша опублікована Ле Корбюз’є книга з'явилася результатом цього досвіду. Він відвідував Відень і віденські майстерні, але відмовився від запрошення Йозефа Гофмана, відомого учня Отто Вагнера, працювати разом.

У наш час, в епоху вузької спеціалізації, рідко зустрічаються живописець і архітектор в одному обличчі. Ле Корбюз’є - один з рідкісних винятків: у його режимі дня ранок був відведений живопису, а пообідній час - архітектурі. Основою творчості Ле Корбюз’є в обох областях є його просторова концепція. Архітектура і живопис - це тільки два різних інструменти, за допомогою яких він виражає ту саму концепцію.

Кінець XIX століття знаменувався небувалим розмахом будівництва, величезними досягненнями в науці і техніку. Виникають нові сміливі конструкції, застосовуються нові будівельні матеріали, нова будівельна технологія. І поряд з цим виявлялася неспроможність традиційних естетичних концепцій у мистецтві архітектури. В архітектурному середовищі відбувалося розшарування: одні намагалися осмислити нові можливості, інші всупереч конструктивній логіці намагалися сховати нові конструкції за помилковою декорацією ветхих архітектурних стилів.

"У сімнадцять років мені пощастило зустріти людину без забобонів, що доручила мені будівлю свого будинку. І у віці від 17 до 18 років я побудував цей будинок з великим старанням і цілою купою хвилюючих подій. Цей будинок, цілком ймовірно, жахливий" (Ле Корбюз’є)

Будинок цей був першим і останнім у творчості Ле Корбюз’є, вибудованим у дусі декоративного стилю 900-х років модерн. Ле Корбюз’є в 19 років назавжди перевернув у своїй творчості цю сторінку в історії архітектури, щоб ніколи більше до неї не повертатися.

"Але з тих пір я переконався, що будинок будується з матеріалів, робітниками, за розробленим планом і розрізу і це визначає успіх чи неуспіх добутку", - виводить для себе свій перший незмінний постулат майбутній архітектор-новатор. Так, уже на початку століття він задумується про необхідність шукати нові шляхи в архітектурі. Молодий Жаннере відмовляється від канонічних прийомів і готових рецептів архітектурних шкіл, від поняття про «велике натхнення зверху», що не має відносини до реальності.

І в першому своєму будинку Ле Корбюз’є вже шукав естетичної єдності призначення і форми, прагнув поетично осмислити й органічно включити архітектуру в навколишню природу.

З 1919 року Ле Корбюз’є поселяється в Парижеві. Навчання в Школі мистецтв Ла Шо-де-Фон дали свої плоди. У віці тридцяти одного року він написав першу картину "Труба". До 1921 року відноситься відкриття його проектної майстерні на вулиці де Севр. Технічні проекти, теоретичні книги по архітектурі зробили ім'я Ле Корбюз’є відомим в усьому світі. Він - учасник Салонів у Парижеві, лектор