Реферат

Рене Декарт

(1596-1650)

Рене Декарт (латинізоване Картезій; Cartesius) народився у Франції 31 березня 1596 року. Він успадкував від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та подорожуванням. З 1604 по 1612 роки навчався в єзуїтському колледжі, де отримав добру гуманітарну та математичну освіту. Також він проявляв великі здібності до філософії, фізики та психології. Через слабке здоров’я директор колледжа звільнив Декарта від відвідування ранкових богослужіннь і дозволив йому залишатися у ліжку до полудня- звичка, яка зберіглася у Декарта на все життя. Саме ці тихі ранкові години були для нього особливо живодавними у творчому відношенні.

Після закінчення освіти Декарт проводив у Парижі безтурботне життя, повне насолоди. Але в кінці кінців такий спосіб життя став тягарем для нього, і він усамітнився для того, щоб присвятити себе математичним дослідженням. Коли йому виповнився 21 рік, він кілька років служив добровольцем в арміях Голландії, Баварії та Угорщини. За цей час він набув непогані військові звички, а також деякі авантурницькі риси характеру. Йому подобались бали та азартні ігри- прицьому гравцем він був дуже вдалим, в чому велику роль зіграв його математичний талант. У 1629 році переїхав до Нідерландів. Ніщо людське не було чужим для ньго- правда єдиний його любовний роман тривав всього лише три роки. Його коханою була якась голландська жінкка, яка в 1635 році народила йому дівчинку. Декарт обожнював дитину і був сильно вражений раптовою смертю дочки у п’ятирічному віці. Він завжди казав про цю втрату, як про найбільше нещастя в його житті.

Декарт надавав великого значення практичному використанню наукових знань. Так, його цікавило, яким чином можна зберегти волосся від посивіння. Він проводив також деякі досліди з кріслом- гойдалкою.

Одного разу під час служби в армії Декарту наснився сон, мавший велике значення для всього його життя. Весь день 10 листопада він провів на самоті у своїй кімнаті, розважаючи над науковими та математичними проблемами. Це було в старовинному баварському будинку, де кімната зірівалася великою дерев’яною піччю, що, мабуть, сприяло творчому процесу. Непомітно для себе Декарт задрімав, і йому наснилося- як він в майбутньому розповідав,- що перед ним з’явився “дух павди” і почав докоряти його за лінощі. Цей дух повністю оволодів свідомістю Декарта і переконав його в тому, що йому в житті необхідно довести, що математичні принципи можна пристосувати для пізнання природи і вони можуть принести велику користь, надаючи науковим знанням строгість та певність.

Для продовження заннять математикою Декарт повертається до Парижу, але столичне життя знову швидко набридло йому. Він продав маєток, який отримав від батька, і переїхав до самотнього сільського будинку в Голландії. Його любов до самотності була настільки великою, що потягом двадцяти років він змінив 24 будинки в 13 різних містах- і при цьому тримав свою адресу в таємниці навіть від найближчих друзів, з якими підтримував постійне листування. Його єдиними і незмінними вимогами до нового місця проживання були невелика відстань до католичної церкви та університету.

Декарт прославив своє ім’я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: “Геометрія” (1637), “Міркування про метод...” (1657),
клав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначеннь, висловив закон збереження руху, дав поняття імпульса сили. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихревим рухом частинок матерії (вихрі Декарта). Ввів поняття рефлекса ( дуга Декарта). Людина- зв’язок безжиттєвого тісного механізму з душою, яка володіє мисленням та волею. Безумовне основоположення всього знання, по Декарту, безпосередня певність свідомості (“мислю, значить існую”). Існування Бога розглядав як джерело об’єктивноло значення людського мислення. У вченні про пізнання Декарт- початківець раціоналізма і прихильник вчення про вроджені ідеї.

В основі філософії Декарта дуалізм душі та тіла. Матерію він зрівнював з простором, рух зводив до переміщення тіл.Загальна причина руху, по Декарту, Бог, який створив матерію, рух і спокій.

І, в кінці кінців, на нього звернула звою увагу шведська королева Христина. Вона запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч як він любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до королівського прохання. Королева прислала за ним військового корабля, і в кінці 1649 року він ступив на землю Швеції. Проте королева Христина виявилась не занадто примірною ученицею. Вона могла викраяти для зустрічей з філософом лише ранні ранкові години- біля п’яти годин ранку. До того ж заняття проходили в погано прогрітій бібліотеці, а зима видалася дуже холодною. Кволий і хворобливий Декарт стійко переносив ранні підйоми та жорстокі ранкові холоди протягом майже чотирьох місяців. Проте в кінці кінців він захворів на запалення легень і помер 11 лютого 1650 року.

Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав багато сили вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його власного тіла після смерті. Через 16 років пісдя його смерті його друзі вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яка з цього приводу була надіслана в Швецію, виявилась занадто короткою. А тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від тіла і поховати її окремо- до того часу,