Після поразки під Полтавою шведська армія та українські козаки змушені були відступити на південь, де розташувалися з дозволу турецької влади.

Гетьман Іван Мазепа помер у ніч з 21 на 22.09 1709 р. До сьогодні могила гетьмана не збереглася.

ДУМА

Всі покою щире прагнуть, Третій Москві юж голдуєт,

А не в єден гуж всі тягнуть: І єй вірне услсгуєт;

Той направо, той наліво, Той на матку нарікаєт,

А все, брати, тото диво! І недолю проклинаєт:

Не маш любви, не маш згоди «Ліпше було не родити,

От Жовтої взявши Води; Нєжли в таких бідах жити!»

През невзгоду всі пропали, От всіх сторон ворогують,

Самі себе звоєвали. Огнем, мечем, руїнують,

Ей, братища, пора знати, От всіх не маш зичливости,

Що не всім нам пановати, А ни слушной учтивости:

Не всім дано всеє знати, Мужиками називають,

І річами керувати. А підданством дорікают.

На корабель поглядімо, Чом ти братов не учила,

Много людей полічимо: Чом од себе їх пустила?

Однак стерник сам керуєт, Ліпше було пробувати

Весь корабель управуєт; Вкупі лихо отбувати

Пчулка бідна матку маєт, Я сам бідний не здолаю,

І онос послухаєт. Хіба тільки заволаю:

Жалься, Боже, України, «Ей, панове єнерали, Що не вкупі маєт сини! Чому ж єсте так оспалі?

Єден живет іс погани, І ви, панство полковники,

Кличет: «Сюда атамани! Без жадної політики,

Ідім матки ратувати, Озмітеся всі за руки,

Не даймо єй погибати!» Не допустіть горкої муки

Другій ляхам за грош служит, Матці своєй болш терпіти!

По Вкраїні і той тужит: Нуте врагов, нуте бити!

«Мати моя старенька Самопали набувайте,

Чом ти вельми слабенька? Острих шабель добувайте,

Розно тебе розшарпали, А за віру хоч умріте,

Коли аж по Дніпр туркам дали, І вольностей бороніте!

Все то фортель щоб слабіла, Нехай вічна будет слава,

І аж в конец сил не міла!» Жє през шаблі маєм права!»

Іван Мазепа