У багатогранній мистецькій діяльності Олени Кульчицької чільне місце посідає її праця у галузі ілюстрування та оформлення книг, в тому числі дитячих. Вона була художником за покликанням й глибоко відчувала культуру, специфіку книжкової справи, своєрідність її законів і вимог. Після Першої світової війни цілі покоління дітей в Галичині виховувалися на серії народних казок, ілюстрованих таким зрозумілим, гранично простим, майже схематичним штриховим рисунком Кульчицької. Їм дуже подобалися ілюстрації Олени Львівни до "Лиса Микити" І.Франка (книжка витримала п'ять видань: два - 1922, Львів; 1955, 1962, 1966, Київ). Ілюстрації художниці до ювілейного видання "Тіней забутих предків" М.Коцюбинського (Харків, 1929) - немов притишений музичний акомпанемент до мелодії цього безсмертного твору української літератури. І за багатство образотворчого матеріалу, за художню та етнографічну його достовірність О.Кульчицьку сміливо можна назвати співавтором повісті. Ілюстрації до повісті "Тіні забутих предків" є кращими не лише у доробку О.Кульчицької, а й у мистецтві ілюстрування української книги взагалі (Кутиський 97).

Своєрідним є оздоблення поеми І. Франка "Мойсей" (видання 1960-х років) в її співзвучному, перейнятому суворим пафосом оформленні. Олена Львівна - автор серії прегарних, ніжних акварельних ілюстрацій до поеми "Слово про похід Ігоря" (1930-ті роки), овіяних подихом стилю давньої доби, інтуїтивно почерпнутим зі старовинного дружинного епосу, стародавніх мініатюр та незрівнянних творів станкового і монументального живопису минулого. Всього художниця створила понад півтори тисячі ілюстрацій і книжкових оздоб найрізноманітнішого характеру, а роль мистецтва української книги піднесла на новий, вищий щабель, підняла його професіоналізм, збагатила новими видами та жанрами (Кутиський 98).

Найбільшу славу Олені Кульчицькій принесли естампи, виконані у техніках деревориту, лінориту, офорту, акватинти та меццо-тинто. Вони лягли в основу розвитку станкової графіки на галицьких землях як окремого виду образотворчого мистецтва й вивели її на широкий міжнародний мистецький рівень. Тут найчіткіше виступило тематичне спрямування творів художниці, найяскравіше проявився її національний колорит, воєдино сплелись давні традиції української гравюри з новими тенденціями в тогочасній європейській графіці. Образи її численних робіт ("За море", "Ярмарок у Косові", "Важка дорога", "Літо", "Мати", "Селянське повстання", "Козаки в поході", "Гуцульщина при праці", "Проти бурі", "Життя перемагає") стали надбанням українського народу, чистим і щедрим джерелом його духовного збагачення (Дзядик 419).

Художниця залишила нам твори, які й досі дивують глибиною мистецького вираження, неперевершеною майстерністю технічного виконання. Вона зуміла сказати своє слово мовою оригінальною й неповторною, надати своїм творам яскравого національного забарвлення. Акватинти "У містечку" (1910), "Сусідки" (1911), "У лісі" (1912), "Увечорі", "Цвинтарна брама" (1913), "Тим, що відійшли" (1914) та багато інших - це перлини графічного мистецтва, які досі не мають аналогів в українській графіці. У цій техніці, що є однією з найважчих, бо митець мусить працювати майже наосліп, користуючись не стільки розумом, скільки чуттям, Кульчицька зуміла сповна втілити свій мистецький задум (Дзядик).

Чимало творів Олени Львівни, які увійшли до золотого фонду українського графічного мистецтва, виконані рідко вживаною у наш час технікою меццо-тинто. Як і в кожній іншій техніці, рука Кульчицької і в цьому механічному способі відтворення задуму не знала перепон, а її творча уява - обмежень. Контрастністю чорно-білих відношень, м'якістю тональних переходів художниця будувала завершену цілість, надихала твори емоціональною силою, із властивим тільки їй умінням підпорядковувала засоби меті (Дзядик 420).

Художниця створила безліч графічних перлин, які розійшлися по світу, переступили межі часу й простору, несли, несуть і нестимуть людям радість і насолоду (Дзядик 420).

Майже все життя О.Кульчицької минуло у мандрівці. По західноукраїнських селах шукала художниця цінних пам'яток культури нашого народу, щоб вони не були втрачені безнадійно. І донесла їх красу до нас, нащадків, допомагаючи глибше зрозуміти і зберегти їх (Лабінський 210).

Свої безпосередні враження, все, що, на її думку, було гідне уваги, збуджувало, захоплювало творчу уяву, О.Кульчицька фіксувала на аркушах блокноту. Так, упродовж років створювалися сторінки своєрідного щоденника, літопису народного життя, справжні перлини акварельного малюнка - однієї з найважчих технік (Кутиський 101).

Квіти, дерева, пейзажі, народна дерев'яна архітектура, пам'ятки стародавнього живопису і різьбярства, портрети людей з народу, національний одяг з усім багатством вишивки і тканини - все це Олена Львівна відтворила з незвичайною майстерністю, створюючи художні документи народної культури. На цьому матеріалі під орудою Академії наук УРСР, Академії будівництва та архітектури УРСР Кульчицька видала альбоми одягу західноукраїнських областей та пам'яток архітектури, що мають національне художнє, документальне та практичне значення (Лабінський 211).

Разом зі своєю сестрою Ольгою - видатним майстром прикладного мистецтва - Олена Львівна створила чудову серію сучасних килимів, що зачаровують оригінальною, виразною композицією, почуттям кольорів та декоративністю. Автором проектів була Олена Львівна, а її сестра творчо виконувала їх у матеріалі. Олені Кульчицькій було майже сімдесят, коли вона захопилася працею в Музеї етнографії та художнього промислу, виконала безліч зарисовок народної кераміки, вишивки та тканини, зробила опис про народне малювання на склі (Дзядик 421).

700-річчя Львова (1956) художниця відзначила циклом офортів із зображенням дорогоцінних пам'яток архітектури стародавнього міста-красеня і ліногравюрним триптихом, в якому постають монументальні образи князів Ярослава, Романа й Данила (Дзядик 423).

Вже хворою (1960 р.) вона виконала гравюру на лінолеумі "Сніг у горах", що збереглася, на жаль, лише в єдиному примірнику. На ній зображений сумний, засипаний снігом карпатський пейзаж із самотньою колибою посередині. Ця гравюра, як останній спалах, завершує довгий