Активну діяльність розгорнула фірма "Гарант", яка, надаючи документи на ексклюзивні права щодо розповсюдження в Україні програм російського каналу "НТВ", прагне підпорядкувати собі компанії кабельного телебачення. Водночас Всесвітня служба радіомовлення України здійснює трансляцію програм лише трьома іноземними мовами - англійською, німецькою та румунською. Через постійну нестачу фінансування зменшуються обсяги мовлення. Більше того, через вимкнення передавачів Львівського ОРТПЦ та дворічного простою Миколаївського РПЦ зупинено трансляцію програм на Північну й Південну Америку, Австралію.

Великі інформаційні війни: коли гуркотять гармати, пера притуплюються

В Україні простежується тенденція до концентрації та монополізації ЗМІ. Формуються потужні холдинги, які стають для фінансово-політичний угруповань специфічними інструментами політичного впливу. Простежуються тенденції відтворення на нашому грунті російської моделі медіа-холдингів, функціонування яких призвело до формування джерела політичної нестабільності внаслідок постійних "інформаційних війн". Подібним структурам властиве нехтування національними інтересами на користь власних корисливих інтересів, ледь завуальованих ідеалами боротьби за свободу слова. Все це складає постійну загрозу національній безпеці.

3 одного боку, часто наражаються на невдачу спроби журналістів отримати більш-менш об’єктивну інформацію про перебіг соціально-політичних процесів в Україні, намірів та дій влади. І причина тут, звісно, не в журналістах, а в самих державних “достойниках”, яким слід, нарешті, визначитися, хто і що вповноважений компетентно стверджувати у кожному конкретному випадку. Необхідно сформувати певні ієрархічні правила й поінформувати про них ЗМІ, що дасть змогу зняти, якщо не всі, то більшість проблем довкола забезпечення свободи слова в Україні.

3 іншого боку, самим журналістам слід опрацювати і включити до свого морально-етичного професійного кодексу певні правила висвітлення діяльності владних органів. Критикувати певні персоналії, звичайно, можна і потрібно. Але справою вкрай негідною і, врешті-решт, непрофесійною є спроби атаку-вати цілі державні інституції лише тому, що їх представляють не ті люди, яких хотілось б бачити на відповідних посадах авторам так званих компроматних інформаційних матеріалів та замовникам цих матеріалів. Тут існує та морально-етична межа, яку за жодних умов не варто переходити журналісту, що справді поважає свою професію. І чим швидше це зрозуміють окремі журналісти і цілі журналістські колективи, тим конструктивніше у них складатимуться стосунки не лише з владою, але й з власними читачами, глядачами та слухачами. Тим вищим буде ступінь довіри до мас-медіа.

Кадри і зарплата: закон тотожності

Загалом, вкрай актуальною є проблема підготовки журналістських кадрів, переважна більшість яких працює на досить низькому професійному й творчому рівні. Так само актуальною є проблема й підготовки кадрів для пресових та PR-служб, які могли би компетентно представляти органи державної влади і державу в цілому. До внутрішніх проблем журналістського середовища слід віднести також небажання журналістів займатися досудовим, корпоративним розглядом конфліктів на “судах журналістської честі”.

Суттєвою є також проблема підготовки кадрів технічних фахівців на рівні сучасних інформаційних технологій, адже поки що немає достатнього бюджетного фінансування цього освітнього процесу. Розвиток відповідних технологій та технологічне оновлення основних фондів державних каналів радіо та телебачення, на жаль, входять до тих питань, які не мають належного відображення в бюджеті 2001 р. До того ж однією з найболючіших проблем е перетікання за кордон кваліфікованих кадрів, оскільки умови оплати праці за кордоном і в самій Україні поки що несумірні. Ця проблема стосується, серед іншого, й представництва органів державної влади в Інтернеті. Адже, щоб виготовити професійний сайт та підтримувати його на належному рівні необхідні фахові системні адміністратори, web-дизайнери, залучати яких за теперішнього низького рівня зарплати в державно-бюджетній сфері вкрай проблемно. Більше того, значна кількість комп’ютерних спеціалізацій й досі не входять до загальнодержавного реєстру професій.

Надзвичайно гострими є бюджетні проблеми державного концерну РРТ. Низькі ставки посадових окладів працівників державних радіо-телеканалів - як технічних, так і творчих, - низькі доходи районних та міських газет ставлять, у свою чергу, під загрозу нормальне пенсійне забезпечення журналістів.

Виходом з цієї ситуації може стати укладання державних угод між замовником та видавцем з виплатою замовником стартової суми, що забезпечить гарантований доход даного виду ЗМІ. Існує також проблема державного замовлення для ЗМІ та чіткого термінологічного визначення цього поняття. Внаслідок недостатньої уваги до кадрів творчих та технічних працівників та їх матеріального забезпечення досить низьким є загальноестетичний, творчий та інтелектуальний рівень газетних статей, радіо- і телепередач.

Загальні інформаційні потреби та інтереси

До цього ж долучаються також постійні порушення ЗМІ взятих на себе нормативно-правових зобов’язань. Лише одиниці з тих близько 900 телерадіоорганізацій, які отримали ліцензії, дотримуються своїх ліцензійних програмних зобов’язань. Через це ефір переповнюється зразками примітивної зарубіжної масової культури. Так само відбувається суто стихійний, без належного нормативно-правового регулювання, розвиток кабельного телебачення та сучасних цифрових технологій мовлення. На тлі занепаду електронної промисловості (зокрема, зі створенням сучасних цифрових приймачів) та відсутності науково-дослідницької підтримки телерадіоінформаційної галузі теперішня ситуація є досить тривожною і складає безпосередню загрозу інформаційній безпеці України.

Якщо абстрагуватися від приватних інтересів окремих державних службовців та публічних політиків і зосередитися на загальнодержавних інформаційних потребах та інтересах, то вони зводяться, власне, до чотирьох позицій, які і стають предметом постійного діалогу влади через мас-медіа з громадськістю:

- отримання вірогідної, оперативної та якісної інформації, придатної для підготовки та прийняття керівних і управлінських рішень;

- проведення масштабних обговорень в мас-медіа досить дискусійних неоднозначних державних рішень;

- оперативне донесення інформації про прийняті рішення до об’єктів керування й управління;

- проведення масштабних медіа-кампаній з метою мобілізації