У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат - Петро Могила
12



Міністерство освіти і науки України

Реферат

на тему:

Петро Могила

План

1. Походження. Сім'я Петра Могили

2. Ранні роки життя. Освіта

3. Церковна кар'єра

4. Просвітницька діяльність

5. Особливість літературного внеску

6. Значення Петра Могили в українській культурі, церкві, та літературі

Святитель Петро народився 21 грудня 1596 р. в Яссах, у сім`ї молдавського правителя (господаря) Симеона Могили та угорської княжни Маргарет (Маргіт). У традиціях знатних родин XVI-XVII ст. польська геральдика виводила походження родини Могил від знаменитого римлянина Муція Сцеволи, нащадки якого перейшли з Риму до Греції, а звідти — в Молдову. За іншою легендою, румунського походження, предком Могил був молдавський дворянин Пуриг, який допоміг у битві молдавському господарю Стефану IV, отримав від нього щедру винагороду й ім`я Могила (пагорб, могила). Прямим предком святого вважається великий виночерпій (чашник), потім член княжої ради при господарі Стефані Великому Козьма Могила. Дід, Іоан Могила, був його онуком, керував Молдавською державою за господаря Олександра. Мав трьох синів: Єремію, Георгія та Симеона (Крип'якевич 219).

Симеон, батько святого, був хотинським пиркалабом, гетьманом сучавським, а згодом — господарем Валахії (1601-1602) та Молдови (1606-1607). У фамільному гербі Могил містяться герби і Молдови, і Валахії. Загинув Симеон Могила у жовтні 1607 р. від отруєння у боротьбі за молдавський престол. Залишив 6 синів: Михайла, Гавриїла, Петра, Павла, Івана, Мойсея (Крип'якевич 220).

Могили мали постійну підтримку польського короля, посвоячилися з польськими й українськими родинами — Потоцькими, Вишневецькими, Ко-рецькими, Пржерембськими тощо. Мали право набувати маєтки на Поділлі й Київщині. Визнаючи політичну зверхність Польщі, залишалися вірними Православній вірі. Мали тісні зв`язки з Львівським православним братством. Єремія й Симеон побудували Львівську братську церкву Успіння Пресвятої Богородиці (її називають «Волоською»). Упродовж багатьох років підтримували братство грошовими внесками. Дочка Єремії, двоюрідна сестра св. Петра (Могили) Раїна, дружина Михайла Вишневецького, заснувала кілька православних монастирів в Україні, зокрема Густинський під Прилуками. її сестра Анна, дружина краківського воєводи Станіслава Потоцького, була членом Львівського братства (Крип'якевич 221).

Після смерті Симеона Могили його сім`я переселилася з тодішньої молдавської столиці Ясс (нині — Румунія) на землі Західної України, що були під владою Речі Посполитої. Більшість дослідників, грунтуючись на зв`язках Могил з Львівським братством, схиляються до думки, що майбутній митрополит навчався у Львівській братській школі. Окрім того, перших професорів до своєї майбутньої Лаврської школи він запросить саме зі Львова, а Іван Борецький (майбутній київський митрополит Иов), котрий був у ті часи дидаскалом й ректором Львівської братської школи, став покровителем й духовним наставником юнака; навіть ставши митрополитом, залишався ним до кінця свого життя (Мирончук 99).

Треба зважити, що саме Львів наприкінці XVI — початку XVII ст. був центром освіти України. Його освітні впливи сягали й молдавсько-валаських православних земель. Щодо подальшої освіти святителя, думки дослідників розходяться: одні вважають, що це — Сорбонна або єзуїтський коледж Ла Флеш, інші — що це Замойська академія (ум. Замоетя, що на межі етнічних українських та польських земель) або інші навчальні заклади Речі Посполитої. Достеменно відомо те, що майбутній митрополит досконало володів українською, молдавською, польською, грецькою мовами, латиною, здобув добру світську й релігійну освіту. Маючи видатні здібності, він став одним з найвизначніших організаторів і реформаторів освіти й церковного життя в Україні (Мирончук 100).

Життям, освітою, вихованням юнака опікувалися коронний канцлер й великий гетьман коронний Речі Посполитої Станіслав Жолкевський, аж до своєї трагічної загибелі в битві у східній Молдавії під Цецорою (1620), в якій брав участь і Могила. І хоча останній був уже повнолітнім, за нового протектора йому став польний гетьман литовський Карл Ходкевич. Могила брав участь також у битві під Хотином (серпень-жовтень 1621), де, вірогідно, відбулося його знайомство з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Вперше до Києва майбутній митрополит приїхав саме в рік смерті Сагайдачного (1622), потім постійно жив тут (1624-1627). Очевидно саме під час знаменитої Хотинської війни, де завдяки насамперед Війську Запорізькому армія Речі Посполитої завдала тяжкої поразки турецько-татарсько-ногайським силам на чолі з самим султаном Османом II, майбутній митрополит чудом уникнув смерті. Це прискорило його рішення цілком присвятити себе служінню Господу. До 1626 р. він уже полишив світ і прийняв чернечий постриг під іменем Петра (світське ім`я святого, на жаль, і досі невідоме). 16 вересня 1627 р. був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. З листопада 1632 р. став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси (Мирончук 101).

14 березня 1633 р. він отримав привілей на митрополію від новообраного й коронованого короля Владислава IV, якого знав особисто, а на початку квітня того саме року — благословення («сакру») від Патріярха Константинопольського Кирила Лукаріса й титул «екзарха святого апостольського Константинопольського трону». 28 квітня 1633 р. у Львівській братській церкві Успіння Пресвятої Богородиці відбулася хіротонія нового вдадики, яку провели Львівський єпископ Єремія (Тисаров-ський) як екзарх Патріярха Константинопольського, єпископ Луцький та Острозький Ісакій (Борискевич), єпископ Холмський та Белзький Паїсій (Іполітович), єпископ Туровський та Пінський Ав-раамій (Лецида-Стагонський). 7 липня новий митрополит в`їхав у Київ, де його урочисто зустрічали кияни. Студенти Братського Колегіуму, що на території Києво-Братського Богоявленського монастиря, виголосили на його честь панегірик під назвою «Mnemosyne slawy, prac і trudow przeswi-etnego w Bogu j. m. o. Piotra Mohily» (K., 1633), a лаврські друкарі — «Евфонію веселобрмячу». Обрання спочатку архімандритом Києво-Печерської лаври, а потім митрополитом Київським було здійснене за


Сторінки: 1 2 3 4