У місті Івано-Франківську відкрито істерико-меморіальний музей національного героя України Олекси Довбуша. Експозиція музею побудована на матеріалах з приватної колекції невтомного дослідника антифеодального руху на Прикарпатті доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки України Володимира Грабовецького.

В одному із відгуків на ювілейну виставку, приурочену пам'яті Олекси Довбуша (1988 р.), лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, доктор філологічних наук Федір Погребенник написав: "Тільки людина, безмежно закохана в свій край, тільки справжній учений-патріот міг зібрати таку велику і цікаву виставку, присвячену легендарному героєві Карпат Олексі Довбушу". Від виставки до виставки, від праці до праці збагачувалися "домашні фонди" Володимира Грабовецького. Все частіше в нього виникала думка створити іменний музей Довбуша. Минали роки, а разом з ними зростала потреба у єдиному меморіальному музеї в Івано-Франківську, звідки голос про улюбленого героя розносився б усім світом.

Олекса Довбуш глибоко, як ніхто інший, увійшов в усну народну творчість, надихнув до праці багатьох письменників,Поетів, художників, композиторів, кінематографістів. Оповитий ореолом слави, героїзму, нескореності перед гнобителями-окупантами, ще за життя він став легендою.

Польська магнатсько-шляхетська влада добре розуміла корені його любові до пригнобленого люду, його плани і наміри. А тому намагалася всіма силами знищити фізично не лише героя, а стерти й саму пам'ять про нього. Княжна Теофілія Яблоновська, власниця маєтків Яблунівського ключа, називала Довбуша "смоком у Запрутських горах", а великий коронний гетьман Йосиф Потоцький, власник безмежних земельних латифундій на Прикарпатті, наказав вже мертвого народного месника порубати на 12 шматків, які розвішати на палях на пострах народу в одинадцяти населених пунктах краю. Він особисто займався придушенням опришківського руху.

24 серпня 1995 року минає 250 літ з дня загибелі герми. Його недовге героїчне життя, немов смолоскип, освітлювало злиденне життя поневоленого люду, несучи надію і віру в краще майбутнє. Ставши на чолі карпатських опришків, до загону яких входили знедолені з різних регіонів України, Довбуш боровся і кріпосниками, лихварями, тією польсько-шляхетською, молдавсько-боярською та угорсько-феодальною (верхівкою, що жила за рахунок народу. За сім років активної боротьби (1738-1745 р.р.) він здійснив тридцять антикріпосницьких походів по західноукраїнських землях.

Боротьба опришків під проводом Олекси Довбуша мас яскравий національно-визвольний характер. Ім'я народного месника стоїть поряд з іменами таких національних героїв України як Северин Наливайко, Іван Вогун, Максим Кривоніс, Максим Залізняк, Семен Височан, Лукіян Кобилиця.

Слава про улюбленого народного героя пережила віки. Його світлий образ, оспіваний у легендах, переказах, оповіданнях, піснях, і нині супроводжує життя галичан.

Образ Довбуша надихає митців на створення прекрасних робіт. За 250 років написано понад тисячу прозових, поетичних, живописних, музичних творів про славного месника.

Діяльність Олекси Довбуша широко висвітлена в українській історіографії. Високо оцінили боротьбу карпатських опришків під проводом Довбуша понад 150 прогресивних діячів науки і культури України та зарубіжних держав.

Професор Володимир Грабовецький прославив на віки ім'я Олекси Довбуша. За епіграф до своєї праці він узяв слова Івана Франка: "Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем!". Довбуш своїм могутнім плечем, твердою і справедливою вдачею відкинув усі, часом не дужо коректні, вигадки окремих істориків, які називали його та побратимів "простими розбійниками", а могутній опришківський рух — "місцевими пригодами на початку XVIII ст.".

Львівський прозаїк Роман Горак, оцінюючи вклад професора Володимира Грабовецького у вивченні історичної довбушіани, писав: "З напівміфічного, баладного і легендарного Довбуша історик Грабовецький створив Довбуша реального, показавши його на дорозі боротьби, якою йшли кращі сини людства, на дорозі Спартака, Пугачова, Разіна. За Довбушем стала ціла плеяда народних героїв, цілий антикріпосницький рух селян...".

Володимир Грабовецький народився на батьківщині героя у Коломийському районі на Івано-Франківщині. "А досліджувати історію Довбуша професорові Грабовецькому, напевно, начертано згори: обоє народилися в селі Печеніжині, щоправда, з різницею майже1 в два століття", - писала газета "Україна молода" 24 березня 1995 року.

Після закінчення історичної о факультету Львівського державного університету ім. І. Франка дослідник працював учителем історії, 22 роки (1953-1975) – старшим науковим співробітником Інституту суспільних наук ЛН у Львові, а з 1975 року навчає студентів Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. До речі, очолена ним з 1990 року кафедра історії України була однією з перших кафедр такого профілю, організованих у педагогічних вузах.

Працюючи на науково-педагогічній ниві, професор Володимир Грабовецький зібрав та узагальнив значний архівний матеріал. 3-Ітід пера вченого вийшли друком біля 800 наукових і науково-популярних праць з історії України. Дослідник — учасник 200 наукових міжнародних симпозіумів, конференцій. Основною тематикою .його досліджень є історія рідного Прикарпаття Свою багатолітню діяльність, пов'язану з вивченням історії Галичини, Володимир Грабовецький узагальнив у перших шести томах "Нарисів історії Прикарпаття".

Історія життя і діяльності легендарного Олекси Довбуша посідає чільне місце в наукових зацікавленнях ученого. Справді, після тривалих і наполегливих пошуків архівних документів дослідник виявив 70 нових історичних звісток про Олексу Довбуша, на основі яких підготував та опублікував 125 наукових праць.

На основі документальних фактів ще в п'ятдесяті роки історик опублікував свою першу працю під назвою "Народний герой Олекса Довбуш" (Львів, 1957). Книга дістала високу оцінку науковців і широкого загалу читачів. Ось один цікавий факт. Якось випадково вона повернулася до автора, уже дуже зачитана, а в