Естетичні ідеї Г. Котельника в контексті українського модернізму початку ХХ ст.

Дослідження соціокультурної ситуації в Україні на початку ХХ ст., а отже і феномену модернізму як мистецько-філософської проекції “духу часу” є актуальним, оскільки ситуація рубежу ХІХ-ХХ ст. (і не лише українська) з такими універсальними факторами як зростаюча гетерогенність та суперечливість суспільних відносин, активізація процесів націогенезу та державотворення, ускладнення соціальної структури та стратифікація суспільства, потреба формування громадянського суспільства, дискусія про межі здійснення індивідуальної свободи, в своїх загальних рамках майже буквально нагадує і відтворює ситуацію рубежу ХІХ-ХХ ст..

Терміном модернізм (від англ. modern – сучасний) позначають спробу подолання канонізую чого і догматизую чого бар’єру традиційного етосу деякої культури, яка не має чітко визначених концептуальних і хронологічних меж. Ю. Хаббернас дефініював модернізм як “незавершений проект” та “оновлення дисонансу”, й сучасний філософ-постмодерніст М. Фуко як “іншість”, “межовість”, “периферійність” відносно пануючої парадигми, яка констатується як маргіналіям, новаторство, антистиль. Ш. Бодлер під терміном “модернізм” розумів ключові цінності тріумфуючої цивілізації, заснованої середнім класом якими є культ розуму, ідеал свободи визначений у рамках абстрактного гуманізму, орієнтація на прагматизм, культ успіху [1, 16]. В українському контексті вперше проблему модернізму поставив Б. Рубчак в ґрунтовній передмові до книги “О. Луцький - шопотомузець” [1, 11]. Радянська наукова думка розглядала модерністичні тенденції під малопереспективним кутом зору обґрунтування принципів соцреалізму, а з іншого боку деякі прогресивні дослідники (М. Ільницький, Т. Тундрова, В. Шевчук) пробували сформувати своє власне розуміння модернізму як опозиційної естетичної системи рубежу віків. За умов національно-культурного відродження в Україні після 1991 року були здійснені дослідження українського модернізму початку ХХ ст. в рамках літературознавства такими дослідниками як С. Павличко, М. Ільницький, Л. Ішаков, Т. Тундрова. Проблема дослідження теоретико-методологічних основ модернізму частково розглядається в роботах П. Гайденка. С. Гуревича, В. Лук’яниці, О. Соболя, О. Хоми, які присвячені вивченню постмодернізму як філософсько-культурологічного феномену.

В рамках філософських досліджень модернізму виконані роботи Г.Ашиної та Неклешо, які досліджують основні механізми взаємозв’язку модернізму та масової культури. Рогожі М., яка досліджує динаміку дефініцій традиційного європейського етосу модерністичного періоду. Федь А. В., яка присвячена вивченню основних шляхів вирішення модерні стичної дилеми “етичне-етстетичне”.

Зарубіжний вимір проблем модернізму, який є значно глибший і багатогранніший умовно репрезентований двома напрямками досліджень: модернізм як суспільна практина і теорія індустріального суспільства (Т. Адорно, Х-О-і- Гасет, Є. Фромм, М. Хоркгаймер ін.) та модернізм як філософська естетика (Ф. Ніцше, С. К’єркегор, Ю. Хаббермас, А. Шопенгауер, М. Фуко, Ш. Бодлер).

Контексті вивчення українського модернізму початку ХХ ст. є актуальною творча спадщина Г. Котельника, яка тривалий час залишалася за лаштунками політико-ідеологічних суперечок.

Вперше звернув увагу наукової громадськості на творчу спадщину Г. Костельника М. Олексик у своїй книзі “Боротьба філософських ідей на західноукраїнських землях” [2]. Постать Г. Костельника також постійно попадає в поле зору досліджень, присвячений Львівському Собору УГКУ 1946 року, серед яких роботи П. Шкраб’юка, Б. Сергійчика, О. Петрука, Н. Мадей. Вивченню філософської спадщини Г. Костельника присвячена книга Кашуби М. та Мірчук І [3], а в монографії хорватського Ю. Тамаша знаходимо елементи аналізу естетичних поглядів мислителя.

Увага більшості вищезазначених досліджень сконцентрована на висвітлення суспільно-політичної ролі Г. Костельника, а робота кашуби М. Та Мірчук І. Досліджує погляди мислителя в сфері онтології, гносеології, соціальної філософії.

Метою даного дослідження є висвітлення естетичних ідей Г.Костельника в контексті українського модернізму початку ХХ ст.

Завданням даного дослідження є аналіз основних методологічних принципів конструювання естетичних поглядів Г. Котельника в контексті світоглядних перспектив модернізму.

Джерельною базою дослідження є оригінальні твори мислителя зібрані у Науковій Бібліотеці ім. В. Стефаника у Львові, матеріали українських часописів початку ХХ ст., які зафіксували динаміку розвитку філософсько-естетичної думки в Україні, а також вищеописана критична бібліографія.

Г. Костельник (1886-1948) дебютував у науковому співтоваристві, видавши у друкарні О. О. Василіан у Жовкві етнографічний нарис, який отримав позитивну рецензію В. Гнатюка [5], співпрацював з редактором газети “Неделя” М. Врабельовим, хорватським теоретиком літератури Ф, Марковичем. Після закінчення Львівської Семінарії у 1911 році Г.Костельник протягом двох років вивчав у Фрайбургському університеті історію філософії і слов’яністику по закінченню якого у 1913 році захищає докторат “Про основні начала пізнання” латинською мовою.

Хорватський дослідник творчості Г. Костельника Ю. Тамаш впорядковуючи бібліографію творів мислителя наводить у своїй роботі 450 позицій авторських творів мислителя, серед яких вирізняються праці “Ordo logicus” [6], “Три розправи про пізнання” [7], “Поняття матерії в старих атомістів і нинішній фізиці” [8], “Границі демократизму” [9].

Переважна більшість дослідників творчості Г. Костельника, серед яких М. Кашуба, І. Мірчук, М. Ільницький вважають, що естетичні ідеї Г.Костельника ґрунтуються на принципах класицизму та романтизму, окремо тільки Ю. Тамаш акцентував на тому, що Г. Гостельник наблизився до символізму та експресіонізму особливо у своїх ранніх роботах.

Основними естетичним ідеями Г. Костельника є постановка і вирішення дилеми “етичне-естетичне” і констатація феномену нігілізму та маргіналізму в українській літературі поч. ХХ ст.; погляд на проблему національного питання та національного героя в Україні під кутом зору естетичної оцінки; конструювання основних моделей здійснення естетичного судження.

Постановка і вирішення дилеми “етичне-естетичне” здійснюється Г. Котельником в працях присвячених творчості В. Винниченка [10] та в П. Тичини [11]. В статті присвяченій роману В. Винниченка “Чесність з собою” Г. Костельник зафіксував становлення українського модернізму як світоглядної проекції нігілізму і маргіналізму, яка ґрунтується