ПЕТРО НІЩИНСЬКИЙ
(1832-1896)
Творчість Петра Івановича Ніщинського відома широкому загалу любителів мистецтва насамперед завдяки "Вечорницям", вставній обрядовій дії до найбільш популярного сценічного твору Тараса Шевченка "Назар Стодоля", написаній 1875 року.
Доля Петра Ніщинського склалась досить трагічно, це ще один "зазублений талант" в нашій багатовіковій мистецькій спадщині.
Він народився 21 вересня ї 832 р. у селі Неменці Київської губернії (сьогодні - Вінницька область) у родині убогого паламаря, який невдовзі помер (майбутньому композитору було на той час лише сім років, а його братові - п'ять). Тоді мати, щоби вивести хоч якось “в дітей”, всі спродана та й подалась до Києва, влаштувавшись прачкою та прибиральницею. Та синів своїх все ж віддала навчатись у Києво-Софіївське духовне училище.
На розумного хлопчика з чудовим голосом звернув увагу ієромах Антоній і взяв собі його за служку. Коли ж у 1850 р. він отримав призначень Синоду настоятелем посольської церкви в Афінах, то взяв з собою вісімнадцятирічного Петра. Так Ніщинський опинився у Греції, а пізніше, у зв’язку з посольськими обов'язками Антоніна, побував і в Італії. У 1852 р. Ніщинський вступає на богословський факультет Афінського університету проте не менше, аніж богослов'ям, захоплюється поезією та музикою, навіть вчиться грати на фортепіано.
У 1857 р. молодий вчений повертається у Петербург та отримує місце викладача грецької мови у духовній семінарії.
Проте перебування у Петербурзі виявилось надто складним матеріально; на скромну платню учителя Ніщинський не змії утримувати цілу родину (ще перебуваючи в Афінах, він одружився), тож мусив повертатись до Афін. Проте і там йому не вдалось затриматись надовго. У 1860 р. родина опиняється в Одесі. і
Одеський десятилітній період виявився і плідним, і водночас неймовірно важким для Ніщинського. Його сім'я жила у постійних злиднях. Незважаючи на ці скрутні обставини, він надзвичайно активно працює і як вчений-філолог (за спеціальністю грецька лінгвістика), і як український громадський діяч, і як музикант. Особливо важливою у його житті стала зустріч з актором і драматургом М.Кропивницьким.
Саме для вистави Кропивницького “Невольник" (інсценізація Шевченкового "Сліпого") написав композитор спочатку свій славнозвісний хор “Закувала та сива зозуля”. Ці роки стали часом його перших композиторських спроб.
Розпочинає він свою творчість з обробок народних пісень, особливо тяжіючи до героїчного фольклору. Один з перших і кращих своїх творів обробку історичної пісні про Байду, Ніщинський присвятив Лисенку, а надалі деякі свої друковані твори підписуватиме псевдонімом "Петре Байда”.
Працює у Києві, а потім в Одесі.
Переїхати в 1875 р. у маленьке провінційне містечко Ананьєв неподалік від Єлисаветграду (нині - Кіровоград), де йому вдалось и мати місце викладача державної жіночої прогімназії з відносно непоганою платнею.
В Анальєві були написані кращі твори композитора - солоспіви "Порада", "Нудьга", тут же вперше будуть виставлені "Вечорниці", вставна дія до драми "Назар Стодоля" Т.Шевченка.
Ніщинський перший в українській літературі здійснив переклад шедеврів античної літератури - "Іліаду" і "Одісею" Гомера, "Антігону" та "Царя Едіпа" Софокла - українською мовою, а одночасно переклав грецькою "Слово о полку Ігоревім". Це була титанічна праця.
У 1882 р. він знову повертається до Одеси і отримує врешті посаду викладача Другої одеської гімназії.
У 1884 р. Ніщинський короткий час перебував на Західній Україні.
Помер Ніщинський 4 березня 1896 р. у с. Ворошилівка на Поділлі, де він гостював у своєї дочки.