Після залишення університету Менделєєв зайнявся вивченням го-ловним чином технічних і економічних питань і водночас великою науковою та літературною роботою.

Починаючи з 1893 p., Менделєєв очолює реорганізовану ним Го-ловну палату мір та ваги. Він вважав, що все населення земної кулі повинно користуватися єдиними мірами, вагами та монетами: це сприятиме зближенню народів. «Число, виражене десятковим знаком, прочитає і німець, і росіянин, і араб, і янки однаково, але живе зна-чення цифр для них надто різноманітне, навіть одне слово часто має неоднакове значення у різних народів. Так, фунт неоднаковий—-англійський, російський, іспанський, китайський...»

У Головній палаті Менделєєв зосередив свою увагу на створен-ні точних методів вимірювання, які можна було б покласти в осно-ву стандартизації мір і ваги. В результаті великої копіткої роботи він разом зі своїми співробітниками добився в 100 раз більшої точ-ності зважування, ніж та, якої досягли його попередники.

Згодом Менделєєву дозволили ввести в Росії метричну систему (як необов'язкову).

У похилому віці Дмитро Іванович почав втрачати зір. Але він не міг не працювати. Під його диктовку було записано «Завітні думки» і ряд статей, в яких йшла мова про важливі проблеми народного гос-подарства і культури.

Д. І. Менделєєв не був байдужим і до страждань простого люду. Яскраво це виявилося під час подій 1905 р. Дмитро Іванович розу-мів, що похід величезного натовпу на чолі з Галоном до Зимового палацу може закінчитися страшним лихом. Він вирішив негайно по-їхати до міністра фінансів Вітте, якого добре знав особисто, щоб гой дозволив йому переговорити з царем по прямому проводу.

Але Вітте відмовив Дмитрові Івановичу в цьому. Ганна Іванівна Менделєєва згадувала, що Менделєєв повернувся додому «блідий, мовчазний і сказав: «Ніколи не говоріть мені більше про цю лю-дину».

До останніх днів свого життя Менделєєв прагнув служити науці і батьківщині. Тому було вже 70 років, коли вій створив проект арктичної експедиції, метою якої було освоєння Північного мор-ського шляху. Менделєєва вона особливо приваблювала можливі-стю досягти Берінгової протоки через Північний полюс.

В архіві вченого є креслення і розрахунки спеціального криго-лама для експедиції на Північний полюс. Він мріяв сам очолити експедицію, яка б відправилась у ще не досліджені райони Льодо-витого океану, а також відзначав, що у Льодовитому океані майбут-ня Росія повинна знайти свої шляхи виходу. Льоди, по суті, не страшні. Якщо пробивають в гранітах тунелі, то проходи в льодах, які лежать на воді, не можуть затримати. І що тепер можна було б наважитися досягти полюса — як першого сигналу перемоги над льодами — за допомогою вибухової сили, властивої суміші рідкого повітря з горючими речовинами, якою потрібно і можна споряди-ти могутній криголам, спеціально для того побудований.

Експедиція не відбулась, оскільки царський уряд не дав коштів для її організації.

Після поразки Російського флоту біля Цусіми Менделєєв писав: «Коли б хоч десята частка втраченого біля Цусіми була затрачена на те, щоб досягти полюса, ескадра наша, певно, прийшла б до Владивостока, минаючи і Німецьке море, і Цусіму, а головне, було б багато досвідчених моряків...» Розуміючи величезне значення осво-єння цього шляху для Росії, він навіть за місяць до смерті брав участь в обговоренні проекту експедиції на Північний полюс на ди-рижаблі.

Дмитро Іванович заповідав дітям сміливо дивитись завжди впе-ред, працювати в ім'я кращого майбутнього, рішуче відмітаючи ру-тину старого. З минулого він радив відбирати лише те, що може сприяти прогресу.

Будучи вченим, відомим усьому світу. Менделєєв в той же час залишався надзвичайно скромною людиною. Коли один з учнів в ювілейній промові назвав Менделєєва генієм, він образився і так відповів: «Який там геній! Трудився все життя — ось і геній...»

Таким він і був — великим трудівником у житті і генієм у науці.

20 січня 1907 р. Менделєєва не стало. Смерть його була несподі-ваною. Незважаючи на те, що Дмитру Івановичу було вже 73 роки, він був досить міцною і сильною людиною. Після запалення легень життя його швидко згасло.

Смерть Менделєєва вразила всіх, особливо хіміків. У ряді за-кордонних газет були вміщені некрологи. Англійська газета «Тайме», даючи високу оцінку науковій діяльності Менделєєва, називала його «російським Лавуазье». В «Дейлі Телеграф» писалось, що із смертю Менделєєва Росія втратила одного з найвідоміших синів науки, а світ — одного з найвидатніших хіміків. Він є першим вченим із сві-товим ім'ям, який вийшов з Сибіру, однієї з найбільших країн світу.

Поховали Менделєєва на Волковому кладовищі у Петербурзі, там, де поховано Тургенева, Добролюбова, Писарєва та інших ви-датних діячів науки і культури Росії.

За труною йшло безліч люду. Попереду похоронної процесії сту-денти несли таблицю періодичної системи елементів Менделєєва.

Літературно-наукова спадщина Менделєєва величезна — 431 дру-кована праця. Та найбільшою заслугою вченого, що зробила без-смертним його ім'я, було відкриття періодичного закону.