Безсумнівно, до деякої степені поверховий шар несвідомого індивідуальний. Юнг назвав його “особистим несвідомим”. [6; с.248]. однак воно опирається на більш глибокий шар, виникаючи вже не із власного досвіду і діяльності, а природжений. Цей більш глибокий шар – так зване колективне несвідоме. Юнг вибрав вираз “колективне” тому, що вважав, що це несвідоме не індивідуальної, а загальної природи. Психічне існування розпізнається лишень по складу елементів, доступних свідомості. Тому можна говорити про несвідоме лишень з погляду теорії особистості. Частинами особистого невідомого являються, головним чином, емоціонально виділені комплекси, визначаючі інтимний зміст психічного життя.

На відміну від цього елементи колективного несвідомого утворюють так звані архетипи. Міф і казка – інші прояви архетипів. В порівнянні з цим безпосередній образ архетипів, що появляється перед нами в сновидіннях і видіннях є більш індивідуальними, незрозумілими і наївними, чим, наприклад, в міфі. Архетип, по суті являє собою несвідоме, яке змінюється в результаті усвідомлення і сприйняття.

Що ж являє собою з точки зору психології архетип? До цих пір дослідження міфів обмежувалось методологічними, тваринними, рослинними та іншими уявленнями. Однак, майже ніхто не займався тим фактом, що міфи в першу чергу це є проявлення психіки, маніфестаціями, що зображують сутність душі. Всі міфологізовані процеси природи, як, наприклад, літо, зима, осінь, весна, фази місяця, період дощів, всього лишень алегорії об’єктивного дрсвіду, це свого роду символічний прояв внутрішньої і несвідомої драми душі, яка шляхом проекції, тобто через відображення природніх явищ, стає зрозуміла людській свідомості. Це проекція настільки глибока, що потрібно було декілька тисячоліть культури, щоб хоть трохи відділити її від зовнішнього об’єкту.

Необхідні і цілющі реакції колективного несвідомого виражаються в архитипічно оформлених уявленнях.

Зустріч з самим собою означає спочатку зустріч з власною Тінню. Звичайно тінь – це ущелина, потрібно пізнати самого себе, щоби знати, хто ти такий. Коли ми переступаємо поріг Тіні, то зі страхом переконуємось, що ми – об’єкти факторів. Безсумнівно, знати таке неприємно: тому, що ніщо так не розчаровує як відкритя нашої неповноцінності. Виникає привід до примітивної паніки, коли починають піддавати сумніву верховну владу свідомості, в яку перед цим сильно вірили і охороняли і яка насправді є запорукою успіху. Юнг вважав, що “найбільша небезпека, загрожуючи нам, виходить із безграничної психічної реакції” [6; с.268].

Сьогодні несвідоме уявляється за дещо, схоже на замкнуту особисту інтимність, яку Біблія називає “серцем” і, між іншим розуміє як джерело всіх гріхових думок. Так виглядає несвідоме, коли його розглядає свідомість. По більшій мірі свідомість видається справою головного мозку, який все розділяє і на все дивиться в деталях, тому і несвідоме розглядається ним як моє несвідоме. Всі вважають, що той хто опускається в несвідоме, обов’язково опиниться в обмеженості егоцентричної суб’єктивності і в цьому тупіку може втрапити відчуття реальності.

Одухотворена істота – це жива істота. Душа – це живе влюдині, що живе поза собою і оживляюче. Для того Бог вдихнув в Адама дихання життя, щоб він жив. Душа при допомозі лукавства спонукає життям небажавшу жити матерію. Вона є дещо живе і заставляє нас жити; життя позаду свідомості не може бути нею цілком інтегроване, а скоріш всього навпаки, із неї виходить останнє, тому що психічне життя є переважно не усвідомленим і оточує свідомість зі всіх боків; ця думка стане зрозумілою, якщо ми задумаємося, а наскільки взагалі потрібна несвідома підготовка, щоб, наприклад, сприймати що – небудь органами почуттів.

Юнг вважав, що Аніма не являє собою сукупність несвідомого душевного життя. Це тільки один архетип із багатьох. Виходячи з цього це – не абсолютна характеристика несвідомого, а тільки один його аспект. З архетипом Аніми ми всупаємо в світ божественного, тобто область яку залишила за собою метафізика. “Все до чого торкається Аніма, стає безумовним, небезпечним, недоторканим. Вона – змія в раю простодушної людини, повної добрих намірів. Вона висуває переконливі причини, чому необхідно займатись несвідомим, навіть якщо це розрушить моральні перешкоди і визволить сили, яким краще було б залишитись у несвідомому. Як завжди, вона не помиляється і тут; адже життя в собі – це не тільки благо, але і зло. І поскільки Аніма хоче життя – вона хоче добра і зла. Тому з самого початку смертна людина боролась із демонічними інстинктами” [6; c.277].

Для Тіні, так само як для Аніми, недостатньо, щоб про ці поняття знали. Неможна пережити їх дію, запозичуючи його. Даремним є вивчити перелік архетипів на пам'ять, щоб зрозуміти їх. Архетип це комплекс переживань, які настають фатально; їх дія починається в нашому особистому житті. Потрібно пам’ятати, що психологія 0 це не біологія, не фізіологія чи інша якась наука, а всього лиш знання про душу. Юнг вважав, що ні один архетип не може бути зведений до простої формули. Це ніби посудина, яку не можна ні наповнити ні випорожнити. Перебуваючи на протязі тисячоліть у рутинному вигляді і тим не менше вимагає нового толкування. Архетипи – непохитні елементи несвідомого, але вони постійно змінюють свій образ. Психологія, як одне із багатьох проявів душі, працює з уявленнями і поняттями, які зі своєї сторони, виводяться із архитипічних структур і які згідно з цими структурами