Досліди показують, що коли спостерігається перехід від одного типу до іншого, то це може нанести особі важку шкоду фізіологічному здоров’ю організму, воно викликає сильне виснаження.

При дослідженні екстравертного типу необхідно для зрозумілості та якості їх описання, виділити психологію несвідомого від свідомого. Перш за все потрібно дослідити феномен свідомості.

Відомо, що кожна людина орієнтується по тих даних, які чирпає із зовнішнього світу. Той факт, що на дворі холодно спонукає одну людину надіти пальто, а іншу, що бажає загартуватися, находить це лишнім; один милується появою нового тенора, тому що весь світ від нього в захопленні; інший не у захваті від нього, і не тому, що тенор йому не подобається, але тому, що вважає, що предмет загального захвату, ще не заслуговує тим самим поклонінням; один підкоряється даним обставинам, бо як показує досвід, нічого другого не залишається; інший це заперечить. Перший орієнтується по даних зовнішніх факторів ; а другий зберігає своє бачення, яке вклинюється між ним і об’єктивними даними. І якщо орієнтація по об’єкту і по об’єктивних даних переважає на скільки, що часто найбільш важливі рішення і дії не обумовлюються суб’єктивними баченням, а об’єктивним, то ми говоримо про екстравертну постанову. Якщо вона є привичкою, то ми говоримо про екстраверт ний тип. Якщо людина мислить, відчуває і діє , одним словом живе так як цього вимагають об’єктивні умови життя і їх вимоги як в хорошому так і в поганому значенні, то ця людина екстравертна.

Ця людина живе так, що об’єкт в якості детермінуючої величини, очевидно, відіграє в його свідомості більш важливу роль, ніж його суб’єктивне бачення. Звичайно він має і суб’єктивні погляди, але їх детермінуюча силі менша, чим сила зовнішніх, об’єктивних умов. Його внутрішній світ підпорядковується зовнішнім факторам і вимогам, це звичайно проходить не без боротьби, але боротьба закінчується на користь об’єктивних умов. Вся його свідомість дивиться на зовнішній світ, і приймаючи рішення він орієнтується на нього і воно приходить до нього тому, що він звідти його очікує. Інтерес і увага зосереджені на об’єктивних подіях і передусім на тих, що знаходяться в його середовищі. Діяльність його зв’язана з особами та речами. Згідно цього і діяльність його підпорядкована впливу речей і осіб. Діяльність зв’язана з об’єктивними даними і детермінаціями. Вона залежить від об’єктивних обставин настільки, що це не важко прослідкувати, вже не тільки реакцію на подразники, що походять від зовнішнього середовища.

Моральні закони діяльності співпадають з відповідними вимогами суспільства і відповідно з загальноприйнятими моральним світоглядом. Така строга обумовленість об’єктивними факторами ніяк не свідчить про повне та ідеальне пристосування до умов життя взагалі, як би це могло видатись на перший погляд екстравертному баченню таке відношення до об’єктивних даних видається підходящим і належним. Однак з якщо дивитись глибше, це зовсім не значить, що об’єктивні дані, які людина отримує з зовні розуміються нею як об’єктивні і являються нормальними. В історичному або локальному відношенні об’єктивні умови можуть бути ненормальними. Індивід прив’язаний до цих обставин, хоча і дії і живе в ненормальному середовищі, але і знаходиться зі своїм середовищем в ненормальному положенні відносно загальних законів життя. Екстравертний тип також враховує фактичну сторону своїх суб’єктивних потреб. Однак це і є його слабке місце, бо тенденція його внутрішнього світу до такої міри направлена на світ зовнішній , що навіть самий чуттєвий достовірний факт, стан власного тіла, часто не береться до уваги, як не достатньо об’єктивний ф недостатньо зовнішній, так що необхідне для фізичної рівноваги задоволення елементарних потреб не здійснюється. Від цього тіло страждає не говорячи вже про душу. Однак екстраверт звичайно його не помічає, але це помітно для його інтимного домашнього кола. Втрата рівноваги ним помічається тоді коли спостерігаються ненормальні фізичні відчуття. Він це сприймає як конкретний і об’єктивний факт , тому що для характеристики власної ментальності в нього нічого не існує. Дуже екстравертна постановка може до такої степені перестати рахуватись з об’єктом , що останній буде принесений в жертву, так званим об’єктивним вимогам, як наприклад: бізнесмен, що приносить себе в жертву своїй справі.

Небезпека для екстравертна полягає в тому, що він поглинається об’єктами і втрачає в них себе самого. Виникаючі в наслідок цього функціональні (нервові) або дійсно тілесні розлади мають компенсаторне значення, тому що вони примушують суб’єкта до недобровільного самообмеження. Якщо симптоми функціональні, дякуючи їх своєрідній структурі вони можуть символічно виражати психологічну ситуацію. Саме частіше форма неврозу у екстрвертного типу істерія. Класичні випадки істерії завжди відрізняються перебільшеним ставленням до осіб оточуючого середовища; іншою характеристикою цього явища є пристосованість суб’єкта до обставин. Основна риса істеричної істоти – це постійна тенденція робити себе цікавим і створювати зацікавлення своєю особою оточуючих. Безсумнівна екстравертність проявляється і в особливому фантазуванні. Спочатку істеричний характер є лишень перебільшення нормальної