розрушення гомосексуального відношення, бачив ший сон тепер знову повністю повертається до матері, - а по-друге, як страх перед тим новим і невідомим, що включає в себе дорослий гетеро сексуальний стан з його можливими обов’язками , такими, наприклад, як одруження. Це мабуть не крок назад, а вперед, підтверджується музикою, що почала звучати, в церкві. Справа в тому, що пацієнт дуже любив музику і його почуття особливо піддаються впливу святкової органної музики. Музика означає тому для нього дуже позитивні почуття.
Зміст цих сновидінь справляє враження, ніби пацієнт відважився на лікування з великою готовністю і радісною надією бувши готовим позбутись комплексів і стати дорослим. В дійсності це було не так. У своїй свідомості він відчував вагання і спротив; також в подальшому ході лікування він постійно противився лікуванню, демонструючи тяжкий характер і постій можливість знову внести свою попередню інфантильність. Сновидіння знаходяться тому в прямій протилежності по відношенню до його свідомої поведінки. Вони йдуть по прогресивній лінії і займають сторону вихователя. Вони чітко демонструють свою своєрідну функцію. К.Г.Юнг назвав цю функцію компенсацією. Несвідома прогресивність і свідома реакційність утворюють пару протилежностей , яка так би утримує рівновагу. Вплив вихователя відіграє вирішальну роль.
У випадку цього молодого хлопця архетипи колективного несвідомого відіграють у вищій степені позитивну роль, що очевидно, походять від того, що у нього є відсутня небезпечна схильність знову повертатись до створеного фантазією ерзацу дійсності і відгороджуватись ним від життя . діяння несвідомих образів має в собі дещо від долі.
Можливо – хто знає! - ці вічні образи і є те, що ми називаємо долею[2;с.115].
Архетип, розуміється, завжди і скрізь знаходиться у дії . однак практичне лікування – особливо у молодих людей – не завжди потребує того, щоб разом з пацієнтом яким-небудь чином скрупульозно в них заглиблюватись. В період життєвих труднощів, навпаки, необхідно приділяти увагу образам колективного несвідомого особливу увагу, тому що тут вони виражають собою джерело, із якого можна почерпнути вказівки до вирішення проблем із психічним здоров’ям .
Із свідомого обробітку цих даних отримуємо трансцендентну функцію як формування світосприйняття , за посередництвом архетипів. Архетип, як було вище підкреслено є динамічний образ, частина об’єктивної психіки, яку розуміють правильно лиш тоді, коли переживають її в якості рівного партнера.
Загальне описання цього процесу, який протікає довгий час, є не логічним – навіть якщо б такий опис був можливим, по скільки у окремих індивідумів він може приймати найрізноманітніші форми. Єдине, що є загальним – це проявлення певних архетипів. Можна згадати зокрема, такі образи, як Тінь, звір, старий мудрець, анімус, мати, дитина, а також невизначена кількість архетипів, що виражають різні ситуації. Особливе місце займають ті архетипи, які виражають ціль чи мету розвитку. Трансцендентна діє лиш частично, а веде до одкровенного сутнісного ядра людини. На перший погляд це природній процес, якій при певних обставинах проходить неусвідомлено для індивідуума і може себе реалізувати проти його волі. Зміст і ціль даного процесц здійснення (першоначально закладеній в ембріоні) особистості у всіх її аспектах. Це встановлення потенційної цілісності. Символи, які для цього застосовую несвідоме, - архетипи, як образи які здавна вживало людство для виявлення цілісності, повноти і досконалості ; як правило , це - символи людяності. Цей процес називається індивідуацією.
К.Г.Юнг за допомогою своїх теоретичних знань про архетипи лікував багато пацієнтів впродовж усього свого життя. Тобто застосовував на практиці свої теоретичні досягнення. Багатьом людям він допоміг звільнитись від шизофренії, збочень, ненормальних потягів. Природній процес індивідуації став для нього моделлю і дороговказом у лікування хворих. Несвідома компенсація невротичного стану свідомості утримує в собі всі ті елементи, які могли б зцілюючим образом коректувати односторонність свідомості, якщо б вони були неусвідомлені і в якості реальності інтегровані в свідомість. Лишень в окремих, рідкісних випадках сновидіння досягає такої інтенсивності, що завдяки шоку свідомість стає ніби викинутою із сідла. Як правило, сновидіння не мають сильної сили і дуже не зрозумілі, щоб впливати грунтовно на свідомість.. внаслідок цього компенсація в несвідомому не має безпосереднього ефекту. Тим не менше вона впливає , але цей вплив носить дотичний характер, при чому при постійному ігноруванні несвідома опозиція вибудовує симптоми і ситуації, які в підсумку невблаганно перекреслюють інтенції свідомості. Лікування тому намагається найкраще зрозуміти сновидіння та інші маніфестації несвідомого: з одної сторони, щоб спротивитись формуванню небезпечної, з часом, невідомої опозиції, а з іншого - щоб по можливості використати лікувальний фактор компенсації.
Цей образ дій основується , звичайно, на твердженні, що людина в стані прийти до своєї цілісності, іншими словами, що вона взагалі здатна ви здоровіти.
Існують індивіди, які в сутності не в повній мірі прилаштовані жити в суспільстві і скоро гинуть, коли їм приходиться, по якій-небудь причині зіштовхнутись із своєю цілісністю. Якщо ж цього не відбувається, то вони можуть щасливо існувати до глибокої старості , однак лишень в якості деяких фрагментів чи часткових особистостей, підтримувані засобами соціального чи психічного паразитизму.
Такі люди, головним чином для нещастя інших, часто є затятими окозамилювачами, які деякими прикрасами намірами прикривають смертельну пустоту. Їх неможливо лікувати методом який розглядався вище. Тут помагає підтримування видимості благополуччя, так як істина була б невиносна або навіть
Як бачимо К.Г.Юнг завжди старався допомогти людям, вилікувати