до гілки, з якою вони зростаються нижньою своєю частиною, витягнутою у всю міжвузловину; на спинній стороні листа розвинута жовта залоза. Квітки одностатеві, рослина однодомне.
Шишки майже круглі, складаються з 4 товстих дерев'янистих луски, з багатьма насіннями. Насіння подовжені; зародок про 4 сім'ядолі. Кедр Фінікії дико росте в горах Північно-західної Африки, особливо на Атласі.
Кедр Фінікії доставляє сандаракову смолу (Resina sandaraca), що йде для приготування лакови на куріння; стародавні єгиптяни вживали цю смолу для бальзамування трупів.
Дуже красива деревина кедра Фінікії йде на різні вироби і на меблі.
ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО НАЗВУ
Ось з назвами (прийнятими в науці і існуючими в народі) відбулася деяка плутанина.
Вважається, що кедр або цедр (Ceder) — ця старовинна назва європейського кедра. Так називали його стародавні римляни — латиняни — предки італійців, на батьківщині яких він росте. Коли дві тисячі років назад римляни захопили острів Кріт, то побачили там дерева, дуже схожі за формою крони і шишок на популярне дерево їхньої батьківщини, і назвали їхніми кедровими (cedrus), тобто схожими на кедр деревами. Цей термін став науковою родовою назвою цих дерев.
Пізніше тверде латинське «цедр» (Ceder) перетворилося на м'яке італійське спершу «цедро» (Cedro) і потім «цембро» (Cembro). Так пізніше і стали називати європейський кедр, іменований наукове кедровою сосною.
Відомостей про те, як називали кедр наші предки, слов'яни, наука не зберегла. А він ріс в східних пятинах (губерніях) володінь Пана Великого Новгорода і, поза сумнівом, був популярний. Не до кінця ясно і те, як прийшов до нас сам термін — «кедр». Це могло, наприклад, відбутися шляхом запозичення з англійської мови, в якій цим терміном (в англійській транскрипції — Cedar) з надбавкою прикметників іменують 75 хвойних і декілька десятків листяних деревних порід, деревина яких зовнішньо схожа на кедрову.
За іншою версією, термін міг прийти до нас з християнськими іконами, які спочатку писали тільки на дощечках з ліванського кедрового дерева — єдиної деревної породи, що росте на батьківщині християнства — в Палестині.
Слов'янська мова відкинула невластиве йому закінчення терміну «цедрус» і стала називати дерево, з яких вони зроблені,— кедром, а самі дощечки кедровими. Помітьте, по-латині «цедрус» (cedrus) і є «кедровий», а зовсім не кедр (Ceder), про що вже говорилося вище.
Коли ікони стали писати самі слов'яни, то возити для цього дощечки через тридевять земель виявилося невигідний. Тому довелося використати дощечки місцевої деревної породи — кедрової сосни, деревина якої на вигляд дуже схожа на древесину ліванського кедрового дерева. Так і закріпилась в народі ця назва.
Можливо, це відбулося інакше, і не в Київське або Новгородської Русі, а на Балканському полуострові, де православ'я прийняте дещо раніше, а кедр росте поблизу. Болгари, що живуть на Балканах, просто запозичили цей термін в італійців. А від болгар разом з писемністю він перейшов до східних слов'ян.
Існує і така версія. Слово «кедр» прийшло до східних слов'ян із старогрецького. Кому-кому, а грекам з глибокої старовини, як і єгиптянам, був відомий кедр, що росте по горах уздовж азіатського і африканського побережжя Середземномор'я. Великий грек Геродот розташовував інформацією про сосну кедровій (європейській) з їстівними шишками і в своїй знаменитій «Історії» згадав про «єдину народність, яка харчується сосновими шишками». Слово «білка» в назві цієї народності переводилося як «поїдає соснових шишок». Цей же автор повідомляє, що скіфські жінки готували тістоподібну пасту шляхом тертя декількох шматків дерева з ароматним запахом, у тому числі і кедра. Намазавши на тіло і особу цю запашну пасту, жінки через добу змивали її — кажучи сучасною мовою, це була і гігієнічна і косметична процедура одночасне.
До речі, видатний російський академік Ф. П. Кеппен теж якось припустив, що «північні» кедрові горіхи «були знайомі навіть стародавнім грекам». Він також виказав думку, що на зорі російської державності кедр (кедрова сосна європейська) як деревна порода не був відомий російським людям, хоча плоди його (горіхи) «винні були проникати» в Стародавню Русь з північних лісів.
Саме народження слова «кедр», точніше, остаточне перенесення його з грецької мови на російський грунт, Кеппен пояснює таким чином: новому для них дереву російські козаки, що підкорили Сибір, могли привласнити ім'я, запозичивши його в тутешніх інородців, але «зачаровані видом прекрасного хвойного дерева, додали йому навмання назва славного (біблійного) кедра ліванського». Нехитро, що козаки були «засліплені» зовнішнім виглядом кедра сибірського. Вони побачили ліси, не зворушені рукою людини, де кожний кедр був свого роду чудним витвором природи — казково високим, з неймовірно широким в обхваті стовбуром, з густою синьо-зеленою кроною, так ще усипаній численними, незвичайними формою плодами — шишками, начиненими не просто їстівними, але і надзвичайне смачними і живильними горіхами.
Що ж до назв «сибірська сосна» і «сибірська кедрова сосна», то перше з цих назв представляє собою дослівний переклад його латинського наукового найменування, а друге — аналогію наукового латинського найменування європейського кедра — сосна кедрова (Pinus cembra).
ЕЛІТА РОСЛИННОГО СВІТУ.
Хранителі знань зтверджують, що кедр був створений Богом як накопичувач енергії Космосу. І навіть в невеликому шматочку кедра «енергії більше, ніж у всіх рукотворних енергетичних установок на Землі разом узятих». На Землі дерева, звані кедром, виконують певну функцію, вони є конденсаторами, накопичувачами енергії Космосу.
Але що це за енергія, звідки вона в кедра і для чого або кому призначена? Кедр — довгожитель і за час життя мільйони його