Розділ І. Муаммар Каддафі: бедуїн і революціонер.
„Зелена книга”.
Лівійська республіка, зовсім ще молода країна, що утвердилася на світовій арені, стала важливим суб’єктом міжнародної політики. Виразником її інтересів і став Муаммар Каддафі – лідер революції 1969 року. Дата його народження і досі залишається прихованою від суспільства.
М. Каддафі народився в 1940 році, хоча загальноприйнятою датою вважають 1942 року, за словами самого лівійця. Це сталося в палатці простого бедуїна, що кочував центральними районами Лівії, в селищі Камінас, в двадцяти кілометрах від прибережного міста Сірт. Повне ім’я лівійського лідера Мукммар Бен Мухамляд Абу Меньяр Абдель Салям Бен Хамід Аль – Каддафі.
Сім’я майбутнього політичного діяча належала до скотарського, напівбедутиського племені аль-каддафі. Вона відносилася до тогочасної середньостатистичної родини. [Вагман И.Я., Вукина Н.В., Мирошникова В.В. 100 знаменитих тиранов, с.375]. Суворі умови кочового життя в пустелі сприяли розвитку в Муаммара таких характерних для більшості бедуїнів рис як стійкість перед труднощами і невибагливість у побуті.
Його дитячі роки пройшли в палатці біля батька, де він виховувався у середовищі старших сестер. Воно було традиційно мусульманським. Бедуїнські кочування з розповідями біля вечірнього вогнища, старих легенд про подвиги благородних лицарів пустелі, а також спогади про боротьбу лівійців проти іноземних колонізаторів – не могли не прищепити йому почуття націоналізму і патріотизму [О них говорять. – с. 195]
Першим учителем, що навчав Муаммара азам арабської мови, арифметики і Корану став факіх (богослов), що кочував у пустелі, щоб наставляти на шлях знань бедуїнських дітей.
До школи він пішов у дев’ять років. Тому він і бедуїнська поведінка хлопчика, стали причиною глузувань з боку його однокласників. Та вже до кінця навчального року, він став кращим учнем класу. Як і всі майбутні політики, він не любив математики [Егорин ?.?. М. Каддафи – посланец пустыни // НАС– 1985– №5–с.42]. Постійні переїзди у пошуках нових плодючих земель, змусили Муаммара змінити 3 школи Себки, Сірту і Місураті. Зауважимо, що всюди він проявляв великий інтерес до історії.
Період його перебування в школі співпав з післяреволюційними подіями роками в Єгипті, зовнішньої агресії проти цієї арабської країни, а також з початком військової боротьби алжирського народу проти французьких колонізаторів. „Саме ці події сформували в мене націоналістичну свідомість”, – сказав М. Каддафі в інтерв’ю лівійській газеті „,Ало-Баллг” [О них говорять. – с. 195].
З 14 років юнак починає цікавитися політичними і важливими подіями міжнародного значення. Особливою популярністю в цей період користувалася радіостанція „Саум аль-араб” („Голос арабів”), що проводила ідею величності арабської нації і об’єднання всіх арабів проти внутрішніх і зовнішніх ворогів. В майбутньому вона відіграє важливу історичну роль.
В 1957 році М. Каддафі направляє лист в провінційну Феуцинську газету, де висловив ідею свого політичного кредо, що складалося з запитань і відповідей. [Маланенко ? М.Каддафи // Наука и религия. – 1989. №11 – с. 50] Уже 5 листопада цього ж року в газеті „Джиріда Феззан” [Егорин ?.?. История Ливии. ХХ век–с.185] в рубриці „Лист редактору” розміщено замітку учня школи м. Себка Муаммара аль – Каддафі, де він просить розповісти про долю п’яти алжирських лідерів, яких французька влада заарештувала минулого року і про долю нафти, що знайдена в Лівії [Егорин. История Ливии. ХХ век–с.185]. Відмітимо, що ці факти свідчать про уже тоді окреслені кола його інтересів.
Згодом він організував студентську демонстрацію протесту проти вбивства прем’єр-міністра Конго Лумумби, проти випробувань французької атомної бомби в Санарі, разом з однодумцями вітав алжирську революцію. В цей період лозунги президента Г.А. Насера Єгипту „Свобода, соціалізм, єдність” імпонували М. Каддафі. Саме в цей час він вперше говорить про „пряму демократію” в якості подальшої форми розвитку Лівії, Каддафі дав їй назву „третя світова теорія”. Настільною книгою молодих ліцеїстів Себхи стала „Філософія революції” Г.А. Нас ера, яку вони вивчили напам’ять. [Егорин Джимахирии // НАС – 1989– №9–с.10].
Саме тут в 1959 році покладено початок нелегальному молодіжному руху, серед активних учасників якого був і 19-ти літній М. Каддафі з другом Мухаммед Халілом. Першочерговою метою організації стало залучення в неї нових її членів, особливо з правлячих кіл, переконати їх у необхідності реформ в країні, згодом почали використовувати військові методи боротьби. Вночі, коли всі спали, М. Каддафі і його друзі писали статті, транспаранти, листівки. Вони залучають на свій бік кількох викладачів, в тому числі Абдель Вафі аль-Гаді і Мустафу Мухаммеда, що постачали їх єгипетською пресою.
М. Каддафі відбувається перший з’їзд організації, що взяла за основу гасла єгипетської революції 1952 року „Свобода, соціалізм, єдність”. Звідси і походить назва організації „Вільні офіцери юніоністи – соціалісти” (ОВОЮС). Керівним органом організації став Центральний комітет для усесторонньої підготовки навчання. Члени підпільної організації прийняли так званий „Кодекс поведінки”. Їм заборонялося грати карти, вживати алкоголь, особливо потрібно було дотримуватися релігійних обрядів. [Егорин. История Ливии, с.187].
Для конспірації організація поділялася на групи, склад і завдання яких знав лише М. Каддафі. Найбільш активними сподвижниками М. Каддафі в нелегальній боротьбі стали курсанти Джеллуд, Джабар, Хлайді, Харрубі, аль-Могаред, аль-Хуні. [Егорин . История Ливии. с.185]. Ніхто в оточенні М. Каддафі, крім близьких друзів, не бачив у ньому загрози режиму. Він як дисциплінований курсант, де викладачі були від нього в захваті, не викликав підозри. Молодий офіцер-зв’язківець, якому пророкували велике майбутнє, став улюбленцем колег-професіоналів. Вони цінували
