Постійним місцем проживання Каддафі є військова база Азизія [Белицкий. Полковнику никто не пишет // Столичные новости. – 2001.– 25 сентября – № 36 –с.11], що служить йому резиденцією. Тут лише невелика кількість людей бачить М. Каддафі. Пости контролюються охороною, за якими в свою чергу ведеться спостереження. Поїздки М. Каддафі в Тріполі проводять 3-4 колонами з бронетранспортером, і ніхто не знає в якій з них їде М. Каддафі. [Белицкий. Полковнику никто не пишет // Столичные новости. – 2001.– 25 сентября – № 36 –с.11]. Перед посадкою його на борт літака, він годинами кружляє в повітрі для перевірки безпеки. Ці феномени свідчать про загрозу смерті лівійському лідеру і це не без підстав, адже за роки правління його намагалися вбити кілька десятків раз.

Він веде життя аскета, що і не дивно для вихідця з бедуїнської сім’ї. Не має нерухомості, місцями живе в бедуїнському шатрі, однак більше трьох ночей підряд не перебуває на одному місці.

Разом з тим М. Каддафі – це прагматична особистість, що готова використати силу з практичних міркувань. Однак, говорячи про М. Каддафі, з практичними інтересами важливо відмітити і велику емоційність. Успіх він намагається закріпити дружбою з окремими лідерами і організаціями. Ті, чиї поступки не співпадають з інтересами М. Каддафі, швидко стають його особистими ворогами.

Діяльність М. Каддафі дає привід зачислити Лівію до держав, що підтримують міжнародний тероризм, однак, інколи це просто авантюри, тому не без підстав його називають фанатиком. [Малашенко М.Каддафи // Наука и религия. – 1989. №11 – с. 51]. Така політика дає можливість скласти портрет не передбачуваного Муаммара, з чиїм характером повинні рахуватися всі, в тому числі і могутні держави. Яка з малих Країн зможе дозволити собі підняти в повітря винищувачів, коли там знаходяться ВПС США? Чи демонстративно проігнорувати нагороду орденом Леніна (ця нагорода в 1975 році присуджена М. Каддафі СРСР за вагомий внесок у справи укріплення миру), знаючи, що боєздатність твоєї армії залежить від цієї країни.

Середина 70-х років, що позначилась у поглядах М. Каддафі відходом від ідей А. Нас ера призвела до необхідності створення нової концепції. Він звернувся до досвіду російських радикалів-революціонерів (анархістів). Поштовхом послужили роботи Леніна, які були переведені на арабську мову і направлені в посольство СРСР в Лівії як подарунок. Лівійський лідер зацікавився роботою „Держава і революція”, яка базувалася на принципах марксизму-ленінізму. Одночасно для М. Каддафі в Лондоні були виконані перекладені на арабську мову роботи анархістів М. Бакуніна, П. Кропошкіни, які він почав вивчати. [Анатольев. Каддафі: государство и общество // НАС. – 2001. – №10. – с. 31].

В різні часи М. Каддафі говорив про свою прихильність ідеям Мао Цзедуна, Й. Сталіна, і навіть Гітлера. В кінцевому результаті він модернізував теорію арабського соціалізму з урахуванням нових політичних реалій [Боровой. М.Каддафі: бегство в ад // Новое время. – 1986. – №10. – с. 27]. Їх концепції базувались на різних філософських ідеях, та їх об’єднувало те, що основною причиною несправедливості вони вважали соціальний щит і експлуатацію людини з боку держави і її політичних структур.

В 1970-1974 рр. в Лівії з’являються масові видання, де вперше теоретичні погляди М. Каддафі стали називатися „третьою Світовою теорією”. Ще на початку 1970 років Міністерство інформації і культури опублікувало основні положення цієї теорії, заснованій на священних принципах ісламу. В 1793 році виходить брошура „Третя світова теорія”. Священна концепція ісламу і народна революція в Лівії [www. webcenter. ru]. Ці ідеї було висвітлено в брошурі 1974 року „Принципи третьої світової теорії”, яка містила політичні, економічні і філософські ідеї самого М. Каддафі. Зауважимо, що філософські ідеї М. Каддафі близькі до Ж.-Ж. Руссо, зародилися ще під час його навчання в університеті Бенгазі, коли він слухав лекції з історії. Ця „Світова теорія” мала стати ідеологічною зброєю для захисту режиму всередині країни, а також для поширення цих ідей на Схід і Захід. На думку деяких дослідників, основа теорії М. Каддафі полягає у перебільшення ролі ісламу, який породжує соціальний прогрес і збереження величі нації. Нація, що втрачає націоналізм як свою ідеологію приречена на загибель [Ивин: Ислам и национализм, с. 186]. Тому для М. Каддафі створення всеарабської держави – це основа внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу для збереження нації арабів. Ідеї рівності націй викликають тезу про знищення расистських агресивних утворень. Аналізуючи його теорію, можна прослідкувати ідеї політичної прагматичності для знищення старої державної системи і всіх традиційних інститутів влади. Розвиток ідей „третьої Світової теорії” привів до появи в січні 1976 року першої частини „Зеленої книги”. В 1977 і 1979 рр. виходять її друга і третя частини. Побутує думка, про неавтентичність авторства книги. Ряд дослідників вважає, що ця робота належить групі лівійців. [Малашенко М.Каддафи // Наука и религия. – 1989. №11 – с. 52], які з невідомих причин передали її М. Каддафі. Та справедливим є те, що це серйозний документ, який на сьогодні становить символічний маніфест країн „третього Світу”. У всякому разі розглядати феномен М. Каддафі і не сказати про „Зелену книгу” неможливо.

Вона складається з трьох частин:

1. Вирішення проблеми демократії. Влада народу.

2. Вирішення економічних проблем.

3. Соціальна основа.

Бачимо, що „Зелена книга” охоплює всю парадигму суспільного устрою, причому ні її автор,