М. Каддафі провести свої теоретичні лінії враховуючи лівійський побут і ментальність. Запропонована ним модель суспільства, яку названо „демократією” не має аналогу в арабському світі, ні за його межами, і дійсно відрізняється від традиційних форм правління. По суті це суміш елементів анархізму, комунізму і капіталізму, що були перенесені на бедуїнську дійсність Лівії.
Отже, створюючи нову модель у Світовому розвитку, ким хотів бачити себе в ній М. Каддафі? Розглядаючи портрети і святкові листівки, які поширюються в Лівії, ми твердо можемо сказати, що він: народний вождь, який очолив революцію; воїн, що здійснив переворот завдяки армії; мусульманин, який бореться за чистоту і відродження ісламу [Малашенко М.Каддафи // Наука и религия. – 1989. №11 – с. 53]. Саме ця тріада характеризує М. Каддафі. І це дійсно так, адже, саме такий стереотип класичного ісламського правителя закладений у свідомості мусульман. Це пояснюється характерною для мусульманського суспільства ідеєю месіанства, яка і присутня в „третій Світовій теорії”.
М. Каддафі як політик швидко орієнтується в міжнародній ситуації, і ніколи не ставив під загрозу суверенітет власної країни. Однак, він розуміє переважаючу роль політика-екстреміста, в якості якого сам час від часу успішно виступає. Іноді він веде себе як бедуїн, що потрапив у велике місто і не визнає правил дорожного руху (на міжнародній арені) [Згерский Полковнику плохо // Новое время. – 1989.– №15 – с. 28].
Можна бути впевненим, що він, звернувши на себе загальну увагу, примусить багатьох рахуватися з його способом переміщення, хоч і він інколи звертає увагу на загальні правила. [Згерский Полковнику плохо // Новое время. – 1989.– №15 – с. 28].
Отже, Муаммар Каддафі, якщо зазвичай називають „Катдом” [О них говорять, с. 201], що по-арабськи означає „вождь”, є саме тією харизматичною постаттю, що поклала початок новому відліку часу в історії Лівії. Бедуїн, який очолив революцію і став самодержавцем, добре розуміє, що потрібно його народу. Тому саме прагматичність і ексцентризм лівійського лідера викликають інтерес на Сході і Заході, який іноді переходить в фанатизм. Одночасно йому присутні такі якості як простота, вірність обраним принципом і високі моральні принципи, що формувалися на ідеалах релігійних догм.
Поєднуючи в собі риси бедуїни і політики аскети і філософи, М. Каддафі, розчарувавшись в уже відомих моделях суспільства створює свою ідеологічну соціально-політичну парадигму, яку назвав „третьою Світовою теорією”. Вона стала новою філософією Сходу, що є чужою і неприйнятною для Західної системи цінностей. Її ідеї він почерпнув з праць російських радикалів – революціонерів (анархістів), перенести на лівійський грунт, те що було притаманне їх ментальності. Так з’явилася „Зелена книга” М. Каддафі – бедуїна і політика, революційного самодержавця Сходу.