М. Трублаїні закликає юного читача: «Будь хоробрим, витри-валим. Це потрібно для Батьківщини, для тебе самого. Учись у мужніх, кмітливих, стійких, наслідуй їх. Вони допоможуть тобі стати справжнім громадянином, покорителем суворої Арк-тики».

Мужність і героїзм проявляють не тільки дорослі, а й діти. Такими є, скажімо, підлітки в оповіданні «Хатина на кризі» — українець Володя Велетень, якут Оротук, чукча Темар, які на гідросанях доїхали до Північного полюса. По дорозі хлопці зазнали багато пригод, побували в таборі зимівників, а коли повернулись додому, дали слово присвятити себе освоєнню радянської Півночі. Оповідання символізує дружбу народів нашої країни.

В більшості північних оповідань діють одні й ті ж дитячі персонажі — Володя Велетень, Оротук, Темар, Анка. Самі опові-дання — немовби розділи однієї книжки. Не дивно, що письменник подумував об'єднати їх у повість, однак намір цей не був здійснений.

Оповідання про Далеку Північ принесли велику популярність Миколі Трублаїні. Вони поставили його в один ряд з такими вже широко відомими на той час дитячими письменниками, як Андрій Головко, Олесь Донченко, Петро Панч, Олександр Копиленко та інші.

До теми освоєння Арктики Микола Трублаїні ще раз повер-тається у повісті «Лахтак», яка вийшла 1935 року. Твір має гост-рий, динамічний сюжет. По суті, це одна з перших повістей в українській дитячій літературі, де по-новому ставилось і розв'я-зувалося питання про позитивного героя в пригодницькому творі. Головний персонаж тут — штурман Кар. Автор наділив його кра-щими якостями — мужністю, патріотизмом, людяністю, розумом, простотою. Очоливши команду на судні «Лахтак», досвідчений штурман, завдяки своїй рішучості, витримці, діяльності виходить переможцем з дуже складних і небезпечних ситуацій. Він врято-вує корабель та його нечисленну команду.

Повість «Лахтак» була завершальним твором письменника про Далеку Північ.

Невдовзі М. Трублаїні звернувся до інших тем, але любов до Арктики лишилася в нього на все життя. Свою любов хотів пере-дати юним друзям, яких у нього було дуже багато.

М. Трублаїні не лише домагався, щоб його твори були цікави-ми й змістовними, але й боровся за якість усієї літератури для дітей, був одним з її критиків і теоретиків.

І коли почалася війна, Микола Трублаїні не стояв перед ви-бором, що робити далі. Першого ж дня війни подав заяву до пар-тійної організації про бажання негайно йти на фронт. Коли ж зго-дом його прохання задовольнили, поїхав як військовий кореспон-дент фронтової газети «Знамя Родины» — одразу на передову, де клекотів гарячий бій.

А через два тижні письменника не стало...

Він міг би ще багато написати, якби невблаганна, смерть не вирвала його, ще молодого, письменницьких лав. У Трублаїні були широкі плани, цікаві оригінальні задуми. Йому завжди властива була невситима жага знань, прагнення про все довідатись, глибоко вивчити життя людей. Свої твори він подовгу обдумував, старанно вивчав усе, про що збирався написати, розповісти в книжці.

Життя Миколи Петровича Трублаїні — дивовижна одіссея романтика, закоханого в Арктику, невтомного мандрівника, гли-бокого знавця дитячої душі. Але передусім — це життя комуніс-та, радянського громадянина, палкого патріота Соціалістичної Віт-чизни, який був і назавжди лишиться з нами.