Увагу О. О. Богомольця привертали й інші види порушень кровообігу, зокрема такі, що характеризу-ються різким зниженням кров'яного тиску, стани шо-ку та колапсу.

Серед питань, які вивчались О. О. Богомольцем разом із М. Д. Стражеском та їх школами, не можна не згадати також про питання кисневої недостатності та кисневої терапії.

Переливання крові. Велику роль відіграв О. О. Бо-гомолець у розвитку справи переливання крові в на-шій країні. В 1927 p. у Москві був створений перший у світі Інститут переливання крові.

На підставі спостережень за хворими та вивчення змін в організмі людини і тварин після переливання крові О. О. Богомолець розробляє теорію, що пояснює механізм дії перелитої крові.

Питання про механізм дії перелитої крові було те-мою доповіді О. О. Богомольця на міжнародному кон-гресі з проблеми переливання крові, який відбувся в Римі в 1935 p., та на II Міжнародному конгресі

з проблеми переливання крові, що проходив у Парижі в 1937 р.

Якщо в роки Великої Вітчизняної війни і мирної праці тисячі життів радянських людей були врятовані завдяки вчасно зробленому переливанню крові, то в цьому велика заслуга Олександра Олександровича Богомольця.

Проблема старіння та продовження життя. Неза-довго перед війною. Богомолець як вчений-гума-ніст, як людина з широким і сміливим польотом дум-ки висуває грандіозну за масштабами проблему про-довження життя і боротьби з передчасним старінням організму.

Свої погляди з цієї проблеми він виклав у малень-

кій за обсягом, але яскравій за змістом і формою мо-нографії «Продовження життя», яка витримала кілька видань і була перекладена на англійську, болгарську та інші мови.

Він виходив з уявлення про існування фізіологічної старості, про те, що межа життя, визначена людині природою, — близь-ко 140—150 років, що старість, яка настає в 60—70 ро-ків — передчасна, патологічна старість, результат хво-роб, які скорочують життя людини. І тому є реальна можливість боротись за продовження людського жит-тя до його природної межі.

Головну роль у передчасному старінні організму o.о. Богомолець відводив соціальним факторам, ста-нові нервової системи.«Величезне значення для здо-ров'я організму, для його реактивності, для його дов-голіття має стан нервової системи»,— писав Богомо-лець. І, детально розглядаючи роль психічних травм в передчасному старінні, він закінчує: «Необхідно вихо-вувати свій характер: надмірна подразливість, яка призводить до чвар, скорочує життя».

В підтриманні здоров'я і, отже, в профілактиці пе-редчасного старіння О. О. Богомолець визначальну роль надавав праці. Праця створила людину, праця є запорукою її здорового життя. «Перший принцип цього розумного життя — робота,— пише Богомолець,— пра-цювати повинен весь організм, всі його функції. Жодна з них не повинна бути забутою, жодну не можна пере-вантажувати до виснаження».

О. О. Богомолець пише: «Ні один ле-дар не досяг глибокої старості, всі, хто досяг її, вели Дуже діяльний спосіб життя».

Проблему довголіття О. О. Богомолець розглядав як проблему пристосування організму до змінених з ві-ком фізіологічних можливостей.

В боротьбі за продовження життя основне значення він надавав соціальним та гігієнічним заходам, чергу-ванню праці й відпочинку, умовам праці й побуту, а для лікування передчасного старіння рекомендував повтор-ні переливання крові та введення АЦС.

Проблема реактивності. Незважаючи на те що нау-кові інтереси О. О. Богомольця були дуже широкі і він вніс вагомий вклад у багато галузей медичної науки, є одна ідея, що червоною ниткою пронизує майже всі його праці — це ідея про роль реактивності організму у виникненні, розвитку й кінці захворювання.

Ідея ця породжена уявленням про те, що хвороба е це тільки результатом дії на організм шкідливого фак-тора, але й результатом сукупності реакцій організму на шкідливі агенти зовнішнього середовища, які виро-бились у тваринному світі в процесі еволюції як один з механізмів пристосування до постійної зміни умов існування. «Порушення нормальної реактивності організ-му—основний фактор, який визначає можливість виник-нення хвороби, її протікання та кінець. Інфекційна хво-роба, ракова пухлина можуть виникнути лише в резуль-таті порушення нормальної реактивності організму, наслідком чого є його недостатній захист. Треба навчи-тись управляти захисними силами організму, які завжди були найкращим помічником і хворого, і лікаря». (О. О. Бо-гомолець. Основні напрямки моїх робіт. Вибрані твори, том 3, с.304).

Серед різних систем, стан яких у сукупності виз-начає характер реакцій організму на хвороботворні агенти, О. О. Богомолець особливе значення надавав нервовій системі і сполучній тканині.

В монографії «Продовження життя» відзначається: «Величезне зна-чення для здоров'я організму, для його реактивності і для його довголіття має стан нервової системи». І далі:«Вплив вищої нервової діяльності, психічних станів на загальний стан організму, на стан його внутрішніх ор-ганів через посередництво симпатичної нервової систе-ми — безсумнівний». О. О. Богомолець підкреслював невіддільність робочих органів від їх інервації і реф-лекторний характер регуляції їх діяльності.

О. О. Богомольцем у 1945 p. був розроблений ши-рокий план вивчення ролі нервової системи, і зокрема вегетативного відділу, в умовах норми і патології, «Нав-читись управляти вегетативною нервовою системою, за-хищати її від шкідливих внутрішніх та зовнішніх впли-вів є одним з найближчих і істотних завдань наукової медицини. Вирішення цього питання, можливо, дасть нові способи боротьби проти таких ворогів нормального довголіття, як склероз, гіпертонія, різні порушення об-міну речовин, а можливо, навіть проти раку» («Основ-ні напрямки моїх робіт». Вибр. тв., т. З, с. 314).

Роль системи сполучної тканини.Велику увагу О. О. Богомолець приділяв ролі сполучної тканини, уяв-лення про яку — результат розвитку ідей головним чи-ном вітчизняних