О. О. Богомольцем було створено вчення про «фізіологічну систему сполучної тканини». Цією назвою він хотів підкреслити, що сполучна тканина виконує в організмі важливі фізіологічні функції. Поняття «фізіологічна система сполучної тканини» включало різноманітні клітинні елементи сполучної тканини та міжклітинні утворення (основна речовина та волокнисті структури).

1924 p. улабораторіїО.О.Богомольця вперше була одержана шляхом імунізації твариниантигеном,виготовленимізлезінки,кісткового мозку та лімфатич них вузлів тварини іншого виду, імунна цитотоксична сироватка, умовно названа антиретикулярною.В численних дослідах на тваринах було показано, що невеликі (стимулюючі) дози цієї сироватки посилю-ють утворення імунних і підвищують титр природних антитіл, стимулюють фагоцитарну активність лейкоци-тів і захват колоїдних часток елементами ретикулоен-дотелію, підвищують резистентність до інфекції, при-скорюють загоєння ран і кісткових переломів, сповіль-нюють розвиток трансплантованих, індукованих та спонтанних пухлин і гальмують розвиток пухлинних ме-тастазів у піддослідних тварин (Й. М. Нейман, Олег Олександрович Богомолець, П. Д. Марчук, Р. Є. Ка-вецький та багато інших).

Після того як в експерименті була встановлена не-шкідливість стимулюючих доз антиретикулярної сиро-ватки та її ефективність при ряді патологічних проце-сів, у 1936 p. одержано антиретикулярну сироватку до сполучної тканини людини. Ця сироватка (АЦС) бу-ла випробувана в численних клініках, лікарнях і госпі-талях.

О. О. Богомолець вклав дуже багато енер-гії, ініціативи та наполег-ливості в справу впровад-ження запропонованого ним методу в широку практику. В багатьох де-сятках лікувальних уста- нов до війни і в госпіталях на фронті та в тилу в ро-ки Великої Вітчизняної війни з успіхом застосовувалась АЦС, що спри-яло швидшому повернен-ню до лав діючої армії поранених солдат і офіцерів.

Питання онкології. З ідеї про цілісний орга-нізм оцінював О. О. Богомолець розвиток усіх патоло-гічних процесів, у тому числі й раку. В цьому питанні позиція школи О. О. Богомольця прямо протилежна вузьколокалістичним уявленням про «автономність» і «незалежність» пухлинного росту.

Виходячи з уявлень про цілісність організму і зв'яз-ки його з навколишнім середовищем, О. О. Богомолець завжди виступав запеклим ворогом твердження про «автономність» пухлинного росту, підкреслював зв'язок пухлини з усім організмом, насамперед через обмін речо-вин, і залежність розвитку пухлини від стану реактив-ності організму, зокрема від стану сполучної тканини.

В галузі етіології пухлин О. О. Богомолець дотримувався погляду, що різні за своєю природою (хіміч-ні, фізичні та біологічні) фактори середовища можуть відігравати істотну роль у виникненні пухлин; він особ-ливо підкреслював роль професійних та побутових шкід-ливостей.

Виходячи з уявлення про рак як про захворювання всього організму, в наступні роки нами вивчалась роль нервової системи, ендокринних залоз та сполучної тка-нини в розвитку злоякісних пухлин і на підставі цього розроблялись методи комплексної терапії раку. Ці дані узагальнені в монографіях Р. Є. Кавецького «Пухлина і організм» (1962) та «Взаємодія організму і пухлини (1977).

Проте важке дитинство, напружена робота, суворі умови воєнних років давалися взнаки; туберкульоз, на який Олександр Олександрович хворів з юності, прояв-ляється все тяжчими загостреннями. В 1943 p. він пере-носить спонтанний пневмоторакс, в 1946 p. пневмото-ракс повторюється. 19 липня 1946 p. Олександр Олек-сандоович Богомолець помер.

За час своєї майже піввікової творчої діяльності О. О. Богомолець вніс значний вклад майже в усі роз-діли патологічної фізіології. Його роботи з ендокрино-логії, обміну речовин, імунітету та анафілаксії, онколо-гії, патології кровообігу, шоку, переливання крові явля-ли собою новий етап у розвитку цих галузей радянської фізіології та патології. 0. О. Богомольцеві у високій мірі були притаманні здатність широкого охоплення питання, вміння бачити Ціле в окремих деталях, які іншим могли б здатись не-суттєвими. Часто на підставі малопомітних окремих фактів він висував положення, яке потім підтверджува-лось в експериментальних дослідженнях. Характерною рисою всієї його наукової діяльності було вміння поєд-нувати глибину теоретичної думки з завданнями прак-тичної медицини.

Таким і був він сам — справжнім новатором у нау-ці, який нещадно критикував консервативні погляди захоплював своїми ідеями учнів і разом з тим давав їм повну свободу для наукової творчості.

Олександр Олександрович Богомолець був вченим новатором, полум'яним патріотом Батьків-щини, керівником, вимогливим до себе та своїх співро-бітників, чуйним, уважним до людей, готовим завжди прийти їм на допомогу.

Він був державним діячем, увінчаним вищими наго-родами, і простою у поводженні скромною людиною.

ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Олександр Олександрович Богомолець народився 12 (24) трав-ня 1881 p. у Києві.

1887 p. Вступив до ніжинської гімназії.

1890 p. Поїздка до Кари—місця заслання матері.

1895 p. Переїзд до Кишинева.

1899 p. Переведено в Першу київську чоловічу гімназію.

1900 p. Закінчив з золотою медаллю Першу київську гімназію і вступив на юридичний факультет Київського університету (згодом перейшов на медичний факультет).

1901 p. Перейшов на медичний факультет Новоросійського уні-верситету в Одесі.

1902 p. Опублікував першу наукову працю «До питання про будову та мікрофізіологію бруннерових залоз».

1906 p. Закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросій-ського університету.

1909 p. Захист докторської дисертації «До питання про мікро-скопічну будову та фізіологічне значення надниркових залоз».

1910 p. Обрано приват-доцентом медичного факультету Ново-російського університету по кафедрі загальної патології.

1911 p. Робота на кафедрі фізіології в Сорбонні (Париж). Об-рано професором кафедри загальної патології Саратовського універ-ситету.

1919 p. Призначено консультантом-епідеміологом санітарної частини Південно-Східного фронту Червоної Армії.

1925 p. Обрано завідуючим кафедрою патофізіології 2-го Мос-ковського державного університету.

1926—1931 pp. Керівництво лабораторією експериментальної он-кології Московського міського відділу охорони здоров'я.

1928—1932 pp. Директор Інституту гематології та переливання крові.

1929 p. Обрано дійсним членом Академії наук УРСР.

1930 p. Обрано президентом Академії наук УРСР. 1931—1946 pp. Директор Інституту експериментальної біології

та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР.

1932 p. Обрано дійсним членом