Її грецькі хітони, пеплоси і гіматії, у які вона вдягалася, начебто б нагадували всі інші на інших жінках, але на Клеопатрі будь-які убрання по привабливості могли суперничати з одіяннями наложниць гарему.

Отут Клеопатра відрізнялася винахідливістю. Додайте сюди вишукані зачіски: складні пучки, переплетені стрічками з золота і парчі і перлових ниток, увінчані діадемою.

А запах! Їй були відомі такі ароматичні мазі і креми, такі неймовірні парфуми, запах яких обволікав свідомість чоловіка не гірше алкоголю. Збірник парфумерних рецептів Клеопатри якимсь дивом дійшов до наших днів. Не інакше як із благословення богині Ізіди.

Родина Клеопатри

Клеопатра була не просто улюбленою дочкою пануючого Птолемея XІ, але що куди важливіше - його старшою дочкою, першою спадкоємицею корони. Правда, існувала й інша, більш старша дочка, теж Клеопатра, але, слава богу, вчасно вмерла - за кілька років до своєї можливої коронації. Одну з дочок, перекірливу Береніку, що вступила в змову проти батька, Птолемею довелося страчувати. Зі стратою Береніки в Клеопатри не залишилося конкуренток, крім останньої сестрички Арсіної. Та помітно програвала Клеопатрі в розумі, що, щоправда, лише збільшувало її амбіції. Щодо Арсіної в Клеопатри не було ілюзій: усадить ніж у спину, аби залізти на трон. Що ж до братів, те Клеопатра не приймала їх у розрахунок: Діонису було десять, а Неотеросу всего дев'ять років.

Батько, Птолемей XІ, за свою любов до гри на флейті презирливо прозваний у народі Авлет ("флейтист"), переживав не кращі часи. Скарбниця була порожня, він заборгував римським менялам і навіть був змушений продати найважливішу посаду скарбника римському лихварю! На правах улюбленої дочки Клеопатра сунула свій зацікавлений горбатий ніс у державні справи, допомагаючи тату рахувати борги, приймати послів і лагодити розправи над негідними підданими єгиптянами, що постійно бунтували, незадоволені тим, що в себе ж на батьківщині виявилися в самому нижчому стані - навіть нижче персів і євреїв. Один раз у самій Олександрії спалахнуло таке повстання, що Авлету довелося рятуватися втечею з країни під захист римських легіонів. Доля і саме життя Клеопатри зависли на тоненькій ниточці: при дворі вистачало претендентів на загублену корону. Врятував Авлета і повернув йому трон молодий командуючий римського легіону Марк Антоній. Той самий Марк Антоній, що стане улюбленим цариці Клеопатри, про їх складуть легенди, і Шекспір увічнить їхню любов. Але поки Антоній не підозрював про існування Клеопатри і зажадав, щоб Авлет за порятунок виплатив Риму величезний гонорар у десять талантів, а таких грошей у царя не було.

Що до Клеопатри, то вона мало думала про любов, більше про корону - усього лише маленький золотий обруч з литою змійкою, а скільки в ньому влади! У цариці Клеопатра готувалася ґрунтовно: читала філософів і літописи воєн. Більше всього її займали іноземні книги. Клеопатра учила мови. Коли прийшла настав час вести переговори з послами і царями, вона вже знала десять мов, у тому числі арабську, яку ніхто не поважав. Колись нікому з Птолемеев у голову б не прийшло говорити мовою чорні! А Клеопатра щебетала, як пташка, чим до сліз розчулювала слуг-єгиптян. По Олександрії пішла поголоска про принцесу, що знає арабський.

Їй повезло з бібліотекою - самої величезної на світі, у сімсот тисяч книг. Єгипет володів абсолютною монополією на виготовлення папірусу, і всі книги, які тільки існували у світі, були зібрані отут - в Олександрійській бібліотеці.

Бібліотека згорить під час так називаної олександрійської війни, ознаменувавши грандіозним пожарищем закінчення мирної теоретичної підготовки цариці і її перехід до нещадної військово-політичної практики.

Особисте життя Клеопатри

Однак в історії вона залишилася не завдяки своїм військово-політичним діянням. Добрі обивателі знають Клеопатру як найбільшу гулящу античних часів. Ефектним ярликом Клеопатра зобов'язана навіть не сучасним шукачам голої правди, а богобоязливим історикам християнського періоду.

До введення християнства жінки користалися практично рівними сексуальними правами з чоловіками. Але саме жінки не виявилися осторонь при поширенні християнства, що знищило як велелюбних античних богів, так і особисте право жінок на самовизначення.

Можливо, усі так і відбувалося, як пише Пушкін у "Єгипетських ночах", і після ночі любові цариця Клеопатра, верховна жриця богині Ізіди, покровительки любові і сексуальних насолод, дійсно страчувала своїх коханців. Так вимагав культ богині Ізіди. Боги не можуть без жертв.

Існують слухи, що сексуальне життя Клеопатра вела з дванадцяти років. Навіть якщо так і було, ніхто в ту екзотичну епоху не здивувався і не засудив.

Але хоч і були вільні погляди на секс у ту епоху, Клеопатру ще при житті вважали гулящої, як у Греції, так і в Римі. Справа в політиці. Грецьким патріотам не подобалося, що своїх коханців Клеопатра знаходить винятково в Римі - яке зрадництво! Римський же плебс не любив царицю за те, що самозванка родила сина від самого Гая Юлія Цезаря і посмітила назвати його Цезаріоном. У Цезаря не було спадкоємців, а виходить, єгипетський вилупок міг стати наступним правителем Рима! Коли ж Цезаря, як худобу, закололи змовники, Клеопатру зненавиділи ще більше: вона заманила до себе в постіль спадкоємця Цезаря,