Реферат на тему:

Ліндон Джонсон

В опитуваннях суспільної думки про діяльності й особистість президентів, починаючи з Франкліна Д. Рузвельта, Ліндон Б. Джонсон постійно займає одне з останніх місць. Більшість американців вважають 36-го президента одержимим владою і хитрим опортуністом, який намагався домінувати і маніпулювати і що впутав країну в єдину війну, що Сполучені Штати коли-небудь, програвали. Травматичні події затьмарили його президентство, що почалися з насильницької смерті Джона Ф. Кеннеді і супроводжувались студентськими безладдями і важкими расовими хвилюваннями. Воно закінчилося убивством афро-американського борця за цивільні права і лауреата премії світу Мартіна Лютера Кінга і Роберта Ф. Кеннеді, що був надією молодого покоління. Далека війна в джунглях перекреслила обіцянку світу, волі і добробуту, дана Джонсоном, - В’єтнам став Немезидою Америки, а президент - зрадником "американської мрії". Майже цілком забуті його соціально-законодавчі досягнення і заслуги в області цивільних прав.  

Ліндон Бейнс Джонсон народився 27 серпня 1908 року недалеко від Стоунуолла, Техас, рівно 100 кілометрів на захід Остіна. Його батько, Семьюел Джонсон молодший, був фермером, маклером, що пізніше служить залізниці. Тимчасово - депутатом демократичної партії в палаті представників Техаса. Мати Ребекка Бейнс після заміжжя залишила професію журналістки. Ліндон Джонсон, його три молодші сестри і брат не росли в бідності, як потім він постійно затверджував. Умови були скромними, але електрики і водопроводу не було в перших десятиліттях XX століття ніде в горбкуватій місцевості Техаса, до цього ландшафту Джонсон був прив’язаний усе своє життя. Роки юності наклали на нього свій відбиток: економічні можливості родини були обмежені, і вона страждала від постійного падіння цін на сільськогосподарські продукти. Родина змушена була влізти в борги, щоб Ліндон Джонсон зміг одержати утворення в Південно-західному педагогічному коледжі штату Техас. Для честолюбної, тямущої, чуттєвої і невпевненої молодої людини, постійного нужденного в самоствердженні, коледж нс був стимулом. Підсумки спеціалізації по історії й англійській мові були середніми. Свою майже безмежну енергію і неприборканий робочий напір, що до кінця життя рідко давав йому спати більше 4 годин на добу, він уперше виявив під час шкільної практики в 1928-29 роках. Найвищою мірою успішно викладав дітям мексиканських переселенців в одній сегрегаційній школі в Котулле, Техас. На місцеву знать і викладачів коледжу це зробило велике враження. Коли демократичний депутат палати представників Ричард Клебер наприкінці 1931 року шукав асистента, то вибір припав на Ліндона Джонсона. Під час діяльності як начальника бюро у Вашингтонові, що у цей час знаходився під знаком світової економічної кризи, він нагромадив значний досвід і зав’язав численні контакти. Як би між іншим у вересні 1934 року познайомився з Клаудией Алтой Тейлор, що у родині називали "леді птах". Вони одружилися, на настійну вимогу Джонсона, два місяці потому. У 1935 році був призначений директором Національної молодіжної адміністрації в Техасі, установи по справах безробітної молоді. Його репутація активного, ліберального прихильника "нового курсу" і прекрасного організатора забезпечила 28-літньому Джонсонові на додаткових виборах 1937 року місце в палаті представників. Як ревний поборник інтересів свого техаського виборчого округу і рідного району, Джонсон направив більш 70 млн доларів на заходи щодо працевлаштування і проект будівництва греблі, завоювавши цим симпатії всіх шарів населення. При цьому Джонсон одержав і особисту користь. Доход, яким він підтримували всю родину, значно зріс завдяки подарункам і морально сумнівним указівкам для капіталовкладень. У 1941 році йому не удалося ввійти в сенат у результаті маніпулювання на виборах його конкурента.  

Як член Комітету збройних сил палати представників і старший лейтенант запасу Джонсон у 1942 році був нагороджений за бойові дії на Тихому океані, у яких брав участь як спостерігача. У 1948 році при різкій зміні в розподілі голо сов між партіями він зміг на попередніх виборах у сенат, що супроводжувалися також незаконними діями, перемогти з незначною перевагою в 87 голосів свого конкурента. Він зумів у програмному плані ніде не викликати невдоволення. Бєдним виборцям обіцяв розширення соціального страхування і дотації для сільського господарства, нафтової промисловості пропонував себе як захисника її інтересів, консерваторам натякав на свій опір прогресивній політиці цивільних прав президента Трумена. В зовнішній політиці виділявся своїм категоричним антикомунізмом, енергійно виступав за підвищення бюджету оборони і схвалював план Маршалла і НАТО. Ця програма була характерної для політики Джонсона. Він намагався полюбовно враховувати окремі інтереси, знайти об’єднуючий середній шлях і як сенатор, а пізніше як президент, бути представником, та й слугою всіх американців.  

У вересні Джонсон швидко зробив кар’єру. Вже в 1951 році став парламентським організатором демократичної фракції, рік по тому - лідером фракції меншості, а після виборів у Конгрес у листопаду 1954 року лідером більшості. Він наскрізь, як ніхто іншої, бачив складні переплетення влади в Конгресі і відносини між сенатом, палатою представників і президентом. Видатний тактик, він став одним із влиятельнейших осіб у Вашингтонові. Повага і вплив йому створювали не публічні виступи, а дії за кулісами. Найважливішими результатами його діяльності в сенаті були дискредитація сенатора Джозефа Маккарти, що розв’язало антикомуністичну "полювання на відьом", що зайшла занадто далеко навіть з погляду Джонсона, видання закону про космонавтику в 1958 році й участь у створенні Національного керування по аеронавтиці і дослідженню космічного простору (НАСА). Як особливий успіх Джонсона