Таким був Джордано Бруно у своїх поглядах на світ, у своїх пошуках законів світобудови. Одного разу він сказав: “Життя людини на Землі є не що інше, як стан війни! Вона повинна поражати ницість нероб, загнузду-вати нахабність, попереджувати удари ворогів”. Перебу-ваючи в тюрмі, він написав про себе так: “Було в мені все-таки те, у чому не відмовлять мені майбутні століт-тя, і нащадки скажуть: страх смерті був чужий йому, си-лу характеру він мав велику і ставив вище усіх насолод життя боротьбу за істину”. Свої високі якості бійця Бру-но проявив на судовій розправі та в час смерті. Вислухав-ши вирок, він сказав: “Ви, напевне, з більшим страхом оголосили мені вирок, ніж я його вислухав”, а потім де-кілька разів додав: “Спалити—не означає спростувати”...

Попіл вогнища, на якому було його спалено, кинуто у ріку Тібр, щоб від “єретика” не залишилося ніяких слідів. У 1889 р. на площі Квітів у присутності шести тисяч де-легатів від усіх країн і народів світу було відкрито па-м'ятник. На ньому напис: “9 червня 1889. Джордано Бру-но. Від століття, яке він передбачив, на тому місці, де бу-ло запалено вогнище”...