Макс Вебер - духу проблемі домінування в суспільстві ідеології традиціоналізму. Як приклад ві...

Реферат - Макс Вебер

духу проблемі домінування в суспільстві ідеології традиціоналізму. Як приклад він наводить систему аккордної оплати праці. Згідно неї розкривається така сторона людськогї психології, де людину завжди задовільняє її теперішній стан і вона не прагне отримати щось додаткове. Традиціоналісти твердять: "Людина від природи не хоче заробляти більше грошей, якщо для цього треба докласти більше зусиль, а прагне лише працювати як раніше і мати те, що вона мала до цього."[16] Традиціонолістськи налаштована особа шукає в праці максимум вигоди для себе, але взагалі не хоче докладати додаткових зусиль для цього. Для неї нема необхідності впроваджувати щось нове у виробництво, бо його зодовільняють і його традиційні методи діяльності. Дуже важливою рисою традиціоналізму є жадність і погоня за наживою, в найгіршому сенсі цих слів. В принципі, деякі критики Макса Вебера можуть дорікнути йому, що володарі капіталістичного духу також схильні до жадності і весь сенс їхнього життя - це невпинна погоня за додатковими благами. Але чи є ці зауваження справді доречними? Тут треба чітко розрізняти погоню зо наживою у традиціоліста і у того, хто сповідує протестантизм. На мою думку, це два діаметрально протилежні поняття. Адже у першого погоня за наживою грунтується на наголосі не на власні зусилля, а на іншому,- як зробити так, щоб нічого не зробити, але більше мати. Утакому випадку більше мати можна лише у випадку відвертої експлуатоції праці інших. Давайте розглянемо, що ж означає погоня за наживою у другого. Тут ми бачимо зовсім іншу картину. Де визначальною є ідея, яка знаменує собою своєрідний коперниконський переворот по відношенню до попередньої "докапіталістичної" етики:"Тепер вже не набуття слугує людям засобом задоволення їх матеріальних потреб, а все існування людини спрямоване на набуття, яке стає метою всього їх життя"[3]. Нажива перетворюється на самоціль. Потрібно також зауважити, що розуміння слова "нажива" в нас носить негативне забарвлення і перетворилось в нашому розумінні майже на лайливе слово. Але ж походить це слово від "наживати" і не означає нічого відразного. Ствердження, що нажива стала самоціллю означає не що інше, як те, що людина тепер орієнтується не на життєві насолоди, не на споживання і комфорт і т.д. Вона цілком і повністю зорієнтовона на набуття та заощадження. Відмовляючись від життєвих насолод, що не стосуються виробничої діяльності, людина отримує задоволення від самого процесу ведення бізнесу, а зароблені при цьому блага, виступають як додатковий побічний продукт. Інтерес для неї становить, насамперед, діяльність, успішність якої лише кількісно визначається величиною набутих матеріальних благ. Тут Вебер підводить нас ще до однієї вожливої складової розуміння справжнього капіталізму - професіоналізму. Автор багато разів наголошує на вийнятковій необхідності того, щоб людина лише в конкретній професії бачила шлях до спасіння. Виконання професійного обов'язку і, одночасно, отримання задоволення від свого професіоналізму, критерієм якого можуть слугувати матеріальні статки і повага суспільства, наповюють життя особливим змістом. Для такого життя головним стає систематичне і раціональне стремління до отримання законного прибутку в рамках своєї професії. Морального осуду піддаються заспокійливість і задоволення досягненим,- не говорячи вже про насолоду багатством, бездіяльність та мирські втіхи. Погоня за грошима як самоціль прямо випливає з вимог успішного ведення капіталістичного господарства. Насправді, для того, щоб займатись чимось треба мати бажання не витрачати весь дохід на особисті чи сімейні потреби, а постійно вкладати гроші в майбутнє, в розширення виробництва, орієнтуватися на перспективу. Отже, Вебер робить висновок, що нестримна, вільна від будь-яких норм жага до набуття існувала протягом всієї історії людства, але для капіталістичного, раціонального ринку необхідний специфічний, особливий дух. З роздумів Вебера випливає, що цей "дух капіталізму" - це не що інше, як система мотивацій індивіда. В загальному, ця система складається з чотирьох складових:

1)Позитивна моральна санкція накопиченя капіталу(як було викладено вище);

2)Аскетизм, який виражається не тільки у прагненні обмежити до мінімуму, але в культивуванні такого образу життя, який виховує аскетичну особистість;

3) Необхідність максимальної прояви своїх можливостей у вибраній професії. Ця необхідність поєднує як багатого капіталіста так і простого робітника;

4) Наявність специфічних чеснот (працелюбство, вірність слову, тверезість мислення, виключення азартних ігор та розбрату, чесність та

ін.).

У другому пункті я знову вжив слово "аскетизм", бо це поняття є одним з центральних в роботі Вебера. Практично весь твір просочений розкриванням автором відмінностей у розумінні аскези між католицизмом та протестантизмом. Щоб правильно зрозуміти ці відмінності варто лише послідовно прослідкувати за думкою Вебера. Основне значення в своїй роботі автор приділяє Богові та релігіям як виразникам його бажань. Кожна релігія проповідує свій шлях до Бога. Як виражається аскеза в католицькому розумінні? Якщо католик виявить бажання стати якомога ближче до Бога/'заробити" своє подальше житя в Раю, то це буде означати лише одне - відхід від всіх мирських справ. Людина стає ченцем і весь свій шлях присвячує лише служіню Богові, яке виражається у кількості сказаних ним молитв. А це, погодьтесь, аж ніяк не сприяє розвиткові економічних відносин. Аскеза католиків призводить до байдужості останніх до земного життя, до суто людських (не природніх) радостей. Вони сприймають життя на Землі лише як перехідну ланку до життя на Небі, яке можна заробити лише шляхом постійних молитв.

В пуританському розумінні аскеза носить принципово інший характер. Тут знову ж таки основною фігурою є Бог і життя в Раю, але

Сторінки: 1 2 3 4 5 6