Ми підійшли до початку Азіатського походу Олександра проти Перської імперії. Саме цього могутнього супротивника обрав Олександр, що б помірятися силами. Коли двадцатидвухлетний полководець виступив в Азію, він хотів, щоб греки сприймали його як панеллінського гегемона і месника, а македоняне - як свого царя. Як же обстояло справу з безпосередніми стратегічними планами майбутнього походу? Не маючи досить кораблів, Олександр повинний був уникати морських боїв. У теж час не можна було і баритися з вирішальною битвою, тому що він майже не мав коштів . Запорука успіху лежала в умінні македонського війська перемагати в сухопутних боях, у найкоротший термін переборювати великі простори і брати укріплені міста. Тільки таким шляхом можна було добувати необхідний провіант і гроші. Перед початком походу цар мав великі борги. Використовуючи доходи від рудників, можна було розплатитися з боргами, але Олександр перед початком походу роздав царські гроші і звільнив їхніх власників від внесків у державну скарбницю. Створюється враження, що юний цар хотів покінчити з минулим: він нічого не залишав позаду . У його родині не збереглося жодного родича по чоловічій лінії, і будинку в нього не залишалося ні дружини, ні дітей. Олександра нічого не зв'язувало з вітчизною, і він пустився в шлях, узявши собі девіз Omnіa mea mecum porto 1 .
Наприкінці березня Олександр наказав виступати. Було вирішено переправитися через Егейське море. Флотилія пануючи взяла курс до бухти. де колись пристали ахейцы й улаштували пристань для своїх кораблів. Коли Олександр наблизився до берега, він кинув спис, і воно встромилося в землю Азії. Потім він зстрибнув на берег і першим вступив на землю. Спис здавна вважався зброєю, що використовували боги для вираження свого відношення до вчинків людей. Тому "завойовані списом" землі вважалися даром богів. Так думав і Олександр. Спис, що встромився в землю, служило для нього великим символом.
Перший бій відбувся в Граника. Саме там чекали Олександра перси. На четвертий день маршу, після обіду, македоняне підійшли до Гранику і побачили на іншому березі блискучий фронт персів. Не гаючись Олександр віддав наказ про початок бою. Кидати в бой утомлених воїнів було не за правилами військового мистецтва, але Олександр дотримував залізного принципу: нападати на супротивника там і тоді, де той найменше очікує. Сам Олександр брав участь у бої, що чимало вплинуло на результат бою. Під час бою цар потрапив в оточення ворожих солдатів, у нього зламався спис. Один з перських вершників розрубив його шолом, а іншої збирався завдати смертельного удару позаду. Але Клит, брат Ланики, кинувся між царем і персом і могутнім ударом відрубав занесену над Олександром руку. Битва закінчилася втечею персів з полючи бою. Втрати Олександра були незначними, всего 30 піхотинців і менш 100 вершників (правда, у їхньому числі 25 гетайров). Однак було багато поранених, про їх Олександр виявив особливу турботу. Рідних убитих він наказав звільнити від усіх податків. Таким чином, цар зарекомендував себе сьогоденням "батьком воїнів". Не тільки героїзмом, славою переможця, але і добрими справами він придбав серед них популярність.
Далі Олександр вирішив захопити іонічні міста. Там цар не зустрів ніякого опору. Тільки Милет довелося штурмувати. Але узяттям Милета Іонічна війна не закінчилася. У Галикарнаса, у столиці Карии, супротивник об'єднав свої війська. Коли Олександр підійшов до цього міста, захисники не ризикнули на відкритий бій, поклавши на міцність міських стін. Цар ввів у справу свої облогові машини і далекобійні знаряддя. Македонянам удалося зруйнувати стіни і вежі настільки, що можна було штурмувати місто.