Реферат

на тему:

“Амундсен Руал”

16.VII.1872 - VI.1926

Норвезький полярний мандрівник і дослідник. Він першим пройшов Північно-Західним проходом на судні "Йоа" від Гренландії до Аляски (1903-1906). Керував експедицією в Антарктику на судні "Фрам" (1910-1912). Першим досяг Південного полюса (14 грудня 1911). У 1918-1920 роках пройшов вздовж північних берегів Євразії на судні "Мод". У 1926 році керував першим перельотом через Північний полюс на дирижаблі "Норвегія". Загинув в Баренцовому морі під час пошуків італійської експедиції У. Нобіле.

Народився Руал Амундсен 16 липня 1872 року у Борзі, що поблизу Осло. Вступив на медичний факультет університету Крістіанії (зараз Осло), але дуже швидко вирішив залишити навчання.

Амундсен розказував, що вирішив стати полярним мандрівником у п'ятнадцять років, коли прочитав книгу Д. Франкліна про експедицію 1819-1822 років, метою якої було знайти шлях з Атлантичного океану в Тихий навколо північних берегів Північної Америки. Але тільки у двадцять два роки юнгою Амундсен уперше ступив на борт судна. У двадцять шість він уперше зимував у високих широтах.

У 1897-1899 роках Амундсен був першим помічником капітана на кораблі "Бельжіка" під час експедиції в Антарктику (очолював експедицію бельгійський морський офіцер лейтенант Адрієн де Жерлаш). Вимушена, непідготовлена зимівля продовжувалася 13 місяців. Амундсен на все життя запам'ятав цей урок.

Повернувшись в 1899 році в Європу, він здав екзамен на капітана, потім заручився підтримкою Нансена, купив невелику яхту "Йоа" і розпочав підготовку власної експедиції. Він хотів здійснити те, що не вдалося Франкліну, що не вдавалося досі нікому, - пройти Північно-Західним проходом. І три роки ретельно готувався до цієї подорожі. Він запрошував у подорож людей від тридцяти років, і кожний, хто йшов з ним, знав і умів багато що. На "Йоа" їх було семеро, і в 1903 - 1906 роках вони здійснили за три роки те, про що людство мріяло протягом трьох століть.

Через п'ятдесят років після так званого відкриття Північно-Західного проходу Мак-Клуром, Амундсен першим обігнув на яхті Північну Америку. Від Західної Гренландії він, слідуючи вказівкам книги Мак-Клінтока, повторив спочатку шлях нещасної експедиції Франкліна. Від протоки Барроу він попрямував на південь протоками Піл і Франклін до північного краю острова Кінг-Вильям. Але, врахувавши згубну помилку Франкліна, Амундсен обігнув острів не із західної, а зі східної сторони - протоками Джемс-Росс і Рей - і провів дві зимівлі в гавані Йоа, біля південно-східного берега острова Кінг-Вильям. Звідти восени 1904 року він обстежив на човні найвужчу частину протоки Сімпсон, а в кінці літа 1905 року рушив прямо на захід, вздовж берега материка, залишаючи на півночі Канадський Арктичний архіпелаг. Він обійшов ряд мілководних, усіяних островами проток і заток і, нарешті, зустрів китобійні судна, прибулі з Тихого океану до північно-західних берегів Канади. Перезимувавши тут втретє, Амундсен влітку 1906 року пройшов через Берингову протоку в Тихий океан і закінчив плавання в Сан-Франциско.

Наступним своїм завданням Амундсен вважав підкорення Північного полюса. Він хотів увійти у Північний Льодовитий океан через Берингову протоку і повторити, тільки в більш високих широтах, знаменитий дрейф "Фрама". Нансен позичив йому своє судно. Поки йшла підготовка експедиції, Кук і Пірі оголосили, що Північний полюс вже підкорений...

"Щоб підтримати мій престиж полярного дослідника, - згадував Амундсен, - мені необхідно було якомога швидше досягнути будь-якого іншого сенсаційного успіху... я повідомив моїм товаришам, що оскільки Північний полюс відкритий, то я вирішив йти на Південний. Всі із захопленням погодилися...

"У весняний день 19 жовтня 1911 року полюсна партія у складі п'яти чоловік на чотирьох санях, запряжених 52 собаками, відправилася в дорогу. Спочатку шлях проходив по сніжній горбистій рівнині шельфового льодовика Росса. На 85-ій паралелі поверхня круто пішла вгору - шельфовий льодовик закінчився. Почався підйом по крутих засніжених схилах. На початку підйому мандрівники влаштували головний склад продовольства із запасом на 30 днів. На весь подальший шлях Амундсен залишив продовольства з розрахунку на 60 днів. За цей термін він планував дійти до Південного полюса і повернутися назад до головного складу.

Нарешті вони опинилися на великому льодовику, який, подібно застиглій крижаній ріці, каскадами спускався зверху між гір. Цей льодовик був названий ім'ям Акселя Хейберга - покровителя експедиції, який пожертвував велику суму. Чим вище підіймалися мандрівники, тим гіршою ставала погода. Гірські вершини, що виникали перед ними в ясні години, вони називали іменами норвежців: друзів, рідних, покровителів. Найвища гора була названа ім'ям Фрітьофа Нансена. А один з льодовиків, що спускалися з неї, отримав ім'я дочки Нансена - Лів.

7 грудня 1911 року вони пройшли найпівденнішу точку, що досягалася до них: три роки тому партія англійця Шеклтона досягла широти 88°23', але перед загрозою голодної смерті вимушена була повернути назад, не дійшовши до полюса всього 180 кілометрів.

17 грудня вони досягли точки, де, за їхніми розрахунками, повинен був знаходитися Південний полюс. Вони залишили невеликий намет сіро-коричневого кольору, над наметом на тичці укріпили норвезький прапор, а під ним - вимпел з написом "Фрам". У наметі Амундсен залишив листа норвезькому королю з коротким звітом про похід і послання своєму супернику - Скотту.

Вся подорож Амундсена до Південного полюса і зворотно зайняла 99 днів. Ось імена першовідкривачів Південного полюса: Оскар Вістінг, Хелмер Хансен, Сверре Хассель, Олаф Бьяланд, Руал Амундсен.

7 березня 1912 року з міста Хобарта на острові Тасманія