Реферат на тему:

“Рональд Рейган. Політичний портрет до обрання президентом США.”

Перші кроки в суспільній діяльності. Робота в профспілці

У 1937 р. Рейган здійснив свою давню мрію: він почав працювати кіноактором у Голлівуді. Кіностудія "Уорнер бразерс" запропонувала йому перший контракт, який гарантував зайнятість протягом 6 місяців і передбачав можливе продовження до 7 років. Рейган залишився в Голлівуді на довгі роки, однак так і не став скільки-небудь видатним актором - він знімався в основному у фільмах, що належали до категорії "Б", на відміну від фільмів категорії "А", тобто споконвічно розрахованих на другий, малий екран, чи, у кращому випадку, на демонстрацію першим екраном, але "у навантаження", у парі з успішним фільмом. У цілому з 54 художніх фильмів, у яких він знявся протягом своєї кар'єри в кіно, абсолютна більшість склали недорогі, скоростиглі і відповідно посередні стрічки, що йшли "другим екраном". Видимо, у глибині душі Рейган почував, що актора великого калібру з нього не вийшло, і саме через свою незадоволеність і відсутність скільки-небудь обіцяючих перспектив він пішов у політику.

У 30-і рр. у Голлівуді відбувалися бурхливі події, зв'язані зі спробами створення кіноакторами власної профспілки. Варто сказати, що відношення голлівудських кінопромисловців до перспективи утворення професійного союзу працівників кіно не відрізнялося від відношення будь-яких великих підприємців до створення професійних союзів найманими робітниками в будь-якій іншій галузі економіки, тобто було однозначно настороженим, якщо не негативним. Відсутність профспілки, що стоїть на захисту прав найманої праці, розв'язувало руки хазяям студій, дозволяючи їм бесперешкодно диктувати умови наймання, визначати розмір матеріальної винагороди за працю, тривалість робочого часу і часу, що відводиться на відпочинок, і звільняти з роботи тих, потреба у руках і здібностях яких минала.

Ще в 1927 р. У Голлівуді була утворена Академія киномистецтв і кинонаук, що один з найбільших голлівудських кіномагнатів, Луїс Б. Мейєр, засновник і співвласник киноконцерна "Метро-Голдвін-Мейер", створював з єдиною метою - перешкодити створенню еффективних професійних союзів голлівудськими найманими робітниками самих різних професій. Розхожим твердженням тих років, що розповсюджувалися киномагнатами, було твердження про спільність інтересів всіх осіб, зайнятих у створенні фільмів, і про їхню здатність вирішувати всі питання, що торкаються їхніх інтересів, без втручання ззовні.

У результаті цілком підконтрольна кіномагнатам Академія кіномистецтв забезпечувала бажане їм рішення практично всіх питань, що ставилися найманими робітниками галузі, у число яких входили і всі кіноактори незалежно від їхнього статусу і матеріального становища. Однак у міру росту популярності в країні декількох десятків найбільших "зірок" Голлівуда можливість дійового впливу, а тим більше тиску на них з боку кінопромисловців стала помітно падати. Актори Голлівуда стали виходити з-під контролю власників кіностудій. Усі частіше в ході боротьби за свою незалежність актори використовували зростаючу конкуренцію між студіями, зацікавленими в залученні до співробітництва найбільше популяр-них кіноакторів.

Прагнення акторів до створення свого власного професійного союзу, здатного захистити їх від сваволі кінопромисловців, особливо проявилося в роки економічної кризи 1929-1933 рр., коли під приводом загального погіршення економічного положення країни кінопромисловці Голлівуда почали спробу на якийсь час знизити вдвічі грошову винагороду акторам. Спустя чотири місяці після цього рішення кіномагнатів і керівництва академії актори утворили Гільдію кіноакторів (липень 1933 р.), у яку протягом усього лише декількох місяців перейшли з академії тисячі кіноакторів. Результатом настільки небувалої солідарності всіх найманих робітників кіно з'явилося офіційне визнання Гільдії кіноакторів у якості професійного союзу в травні 1937 р., тобто ще до того, як Рейган з'явився в Голлівуді.

У 1938 р. Рейган вступив у профспілку й у перший раз прийшов на збори членів Гільдії кіноакторів, де він був уражений не важливістю і масштабом проблем, що стояли перед цією профспілкою, а присутністю на зборах багатьох знайомих і популярних у Голлівуді осіб. У 1941 р. Рейган виявився вже членом правління профспілки. Його самолюбству дуже лестило, що йому довелось виявитися поруч із блискучими голлівудськими "зірками", що також були членами правління. У цих умовах говорити про який-небудь вплив Рейгана на діяльність гільдії в перші роки його перебування в профспілці не приходилося. Він просто був присутній на засіданнях правління і слухав те, що говорили його більш досвідчені і впливові члени.

Рейган повернувся в Голлівуд після демобілізації в самий розпал міжусобної боротьби за вплив, що розгорнувся за участю двох голлівудських профспілок. Міжнаціональний альянс працівників театральної сцени і кіномеханіків не гидував ніякими засобами для нанесення удару по престижі свого конкурента - Конференції студійних профспілок, яка користувалася в Голлівуді репутацією "лівої" профспілки. Незадовго до цього ставший президентом Міжнаціонального альянсу Рій Брюер вирішив, що найдужчим ударом буде обвинувачення Конференції студійних профспілок у тім, що її діяльністю "керують комуністи". Обурене необґрунтованими обвинуваченнями керівництво конференції оголосило страйк за участю усіх своїх членів. Це збіглося з демобілізацією Рейгана і відновленням його на посаді члена правління Гільдії кіноакторів. Своє відношення до ворожнечі між профспілкам Рейган визначив без яких-небудь складностей, відразу ж уставши на сторону тієї з них, що була зв'язана із власниками кіностудій, тобто Міжнаціонального альянсу.

На відміну від перших років перебування Рейгана в Гільдії кіноакторів зайнята їм цього разу позиція не могла не вплинути на тактику гільдії в цьому зіткненні двох профспілок: до цього часу він уже був одним з керівників гільдії. Для нього не склало великої праці негайно винести своє судження