Постій. 23 серпня 1948 року.

А наш незабутній коломийський композитор Дмитро Циганков у 1993 році написав пісню "В пам'яті вічно жива". Зверху над нотапи - напис:

"Світлій пам'яті вірної дочки України Лепкалюк Ірини, референта пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН-УПА "Лесі".

У Карпатських лісах вже палала червона калина

І свій лист золотий осипали додолу гаї,

Там спочила навік молода партизанка Ірина,

Та не знає ніхто, де згубилась могила її.

Там боролась вона за свободу і честь України,

У нерівних боях смерті в очі дивилась не раз,

В серці віру несла молода партизанка Ірина,

Що життя віддала за Вітчизну, за волю, за нас.

Плачуть в горі батьки, брат з сестрою і ціла родина,

А в Карпатських лісах ні могили нема, ні хреста,

Але ім'я твоє, дорога наша "Леся" - Ірино,

Як молитву, завжди промовлятимуть наші уста!

Член-кореспондент Академії наук, професор фізики Чернівецького університету, соратник по боротьбі і побратим Олега Ольжича поет Корній Товтсюк (Андрій Воля) у передмові до поеми "Марія" написав:

"... краще розповім про Марію, яка не вигадана, а взята із життя. Дві жінки склали прототип Марії. Це Ірина Лепкалюк та її сестра Марія Лепкалюк з Косівщини".

Делегат Другої конференції ТУМ імені Тараса Шевченка, почесний член "Просвіти", володарка багатьох грамот, дипломів, ювілейної медалі "50 років УПА", Ганна Лепкалюк (Шепетюк) - "Марійка" брала участь в організації у Коломиї хору політв'язнів, читає лекції у школах, коледжах, військових частинах. Бо молоді мусять знати про ті великі жертви, які поклало на вівтар свободи старше покоління.

Членкиня Братства ОУН-УПА, інвалід другої групи (пов'язаної з репресіями), пані Ганна рішуче, наполегливо і енергійно іде до здійснення ще одної своєї мрії - побудови пам'ятника курінному "Скубі" та його побратимам у селі Трач та курінному "Лісовому" у Баня-Березові.

Ювілейними медалями "50 років УПА" посмертно нагороджені і Марія та Ірина Лепкалюки. Отже, вони з нами, серед нас, сущих. Бо людина помирає тоді, коли зникає пам'ять про неї. А імена "Лесі" та "Галі" вписані в нашу історію золотими літерами навічно.

Ім'я Ореста Кузьми увічнене в назві вулиці, де він колись проживав, а на фасаді Косівської районної лікарні незабаром буде установлена меморіальна плита доктора Ярослава Хомина.

З ініціативи уродженки Нижнього Вербіжа, голови Коломийського міськрайонного Товариства "Меморіал" Ганни Вінтонюк (Долішняк) на місці загибелі "Лесі" над річкою Сопівкою у 1995 році був установлений і освячений пам'ятний хрест. Після того біля хреста щороку у день Пророка Іллі відбувається панахида.

Склалося так, що в родині Лепкалюків хлопців, які б пішли в повстанці, не було, але їх гідно замінили дівчата. Була ще одна героїня з цієї знаменитої гуцульської родини, уродженка Старого Косова, троюрідна сестра Марії, Ірини та Ганни Орися Лепкалюк, дочка Івана. Народилася у вересні 1923-го, освіту здобула у Косові - початкову, а потім у приватній гімназії Довганюка. Членкиня ОУН "Ярина", в підпіллі від весни 1944 року, працювала у Жаб'ївському районовому проводі. Героїчно загинула 16 грудня 1946 року під горою Піп Іван. Того дня червоні карателі оточили групу повстанців, у якій було п'ять жінок та чотири чоловіки. У запеклому бої усі хлопці полягли, а з дівчат загинула тільки Орися. Відстрілювалася з пістолета до останку і застрелилася. Розлючені чекісти прив'язали убитих до коней і так тягнули аж до Жаб'я. Закопали їх у протитанковий рів. Тепер на тому місці стоїть пам'ятник "воїну-освободітєлю".

Чоловіком Орисі був Іван Ожудляк, родом з Львівщини, псевдо "Маєр", керівник боївки СБ. У бою з чекістами загинув ще десь до того. Єдиний синочок Богдан ріс у бабусі Марії, але її звинуватили у "куркульстві", засудили і відправили в Сибір. Тоді дитину забрала двоюрідна сестра Орисі Ліля Ходан, мати нині заслуженого архітектора України, головного архітектора області Михайла Ходана.