Контрольна робота

з курсу “Основи економічної теорії”

на тему

“Банківська система, її сутність і структура. Небанківські фінансові установи”

План

1. Сутність банківської системи.

2. Основні принципи роботи банківської системи України.

3. Небанківські фінансові установи.

4. Висновки.

У даній роботі розглядається одна з першорядних за важливістю систем економіки держави – банківська система. Крім того подано сутність і опис деяких інститутів, що займаються фінансовою діяльністю, але не належать до банків. Варто звернути увагу, що вищезазначені питання мають неабияку актуальність, як у будь-якій національній економіці, так і у світових економічних відносинах. Банківська система є тим джерелом, шляхом, яким переміщуються фінансові ресурси, “кровоносною системою”, що живить економіку. При виникненні проблем у цій системі, наслідки можуть серйозно вплинути на розвиток всієї держави. Як приклад, можна навести дефолт 1998 року у Росії, коли держава, її банківська система виявилася неспроможною виплачувати власні боргові зобов’язання. А наслідком, звичайно ж, стало погіршення стабільності української економіки. Бутусова Т. Впереди – дефолт. // Газета “Сегодня”, 17 августа 1998 года, № .

Щоб зрозуміти сутність питання, викладеного у першому розділі роботи, необхідно дати визначення основним поняттям, що розкривають тему, що розглядається. Банківська система – це сукупність окремих банків, з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв'язків окремих її елементів та ланок, що виконує свої специфічні функції і роль в економіці, які хоч і пов'язані з функціями і роллю окремих банків, проте не повторюють їх і не зводяться до них, а мають самостійне значення. Банківська система має бути побудованою на законодавчій основі. Можна розглядати банківську систему, як окрему, належну певній державі, тобто національну, або як інтегровану систему у міжнародному, світовому масштабі. У будь-якому випадку, основною структурною одиницею банківської системи є банк. Спробуємо визначити дане поняття. Банк – це фінансовий заклад, що зберігає тимчасово вільні гроші і надає їх у борг під певний відсоток; юридична особа, яка здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах. Якщо ж розглядати банківську систему у міжнародному аспекті як інтегровану сукупність національних банківських систем, то, в даному випадку, правовим підґрунтям для взаємодії між суб’єктами різних держав виступають міжнародні нормативні акти, вироблені відповідними міжнародними фінансовими організаціями. Серед них такі, як Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський валютний союз, Європейська система центральних банків. Наприклад, Міжнародний валютний фонд контролює валютні режими і обмеження на здійснення поточних платежів його членів-учасників, забезпечує становлення багатосторонньої системи платежів для поточних операцій. На рівні Європейського Союзу діє Європейська система центральних банків, що розробляє і проводить узгоджену валютну політику країн учасниць та закордонні валютні операції, а також розрахункові операції в межах платіжного балансу, затверджує банкноти, надає відповідні консультації.

Зазвичай, в державах існує, так звана, дворівнева організація банківської системи. На вищому щаблі стоїть центральна банківська установа держави, що підпорядкована державній владі, і в цілому, контролюється виконавчою владою. Головною роллю вищевказана центральної установи є загальний контроль за банківською системою держави в цілому, а також діяльністю недержавних комерційних банків. Розглядаючи особливості функціонування банків у різних державах, варто сказати, що світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків: а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку; б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

Визначення функцій, що мають виконувати банківські установи відрізнялося як із часом, так і в залежності від держави, у якій діє конкретна банківська система. Але аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

- приймати грошові вклади від клієнтів;

- надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

- здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі – як центрального, так і комерційного. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу банківської діяльності. Це місце їх визначається самою природою грошового ринку. Гроші та кредит: Підручник. За заг. ред.: М.І.Савлука. — К. :КНЕУ, 2002. — с.  З цих базових функцій випливає перелік основних функцій, що виконує сучасний універсальний комерційний банк:

- депозитні операції;

- надання кредитів;

- розрахунково-платіжні операції;

- управління потоками готівки;

- запозичення коштів;

- валютні операції;

- лізингові операції;

- консультаційні послуги;

- інвестиційні операції;

- страхові послуги;

- брокерські послуги;

- трастові послуги

Наступним кроком, доречно розглянути структуру банківської системи за різними видами існуючих банків. Можливою ознакою соціалістичної банківської системи є відсутність комерційних банків. В умовах адміністративно-командної системи управління економікою кредитні відносини носять формальний характер. Так у СРСР, Держбанк володів практично необмеженою монополією на кредитні ресурси. На його рахунках автоматично акумулювалися всі вільні кошти, створюючи загальнодержавний кредитний фонд. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. — Харків: Консул, 2000. — с. 

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками. Зокрема, в Україні ці ознаки такі:

1. За формою власності:

державні;

приватні;

кооперативні. В Україні функціонують два банки на державній основі: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

2. За масштабами операцій:

роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому