оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

3. За територіальним охопленням:

міжнародні;

регіональні;

банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).

4. За колом виконуваних операцій:

спеціалізовані;

універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування. Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про господарські товариства» від 16.12.93.

5. За наявністю мережі філій або безфілійні.

При розгляді банківської системи як загальної поняття, можна визначити такі її основні функції, як:

- створення грошей і регулювання грошової маси;

- трансформаційна функція;

- стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає у тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи і вона стосується усіх напрямків банківської діяльності. Ознакою трансформаційної функції є те що банки мобілізують вільні кошти одних суб’єктів господарювання і передають їх різними способами іншим суб’єктам, трансформуючи величину й строки грошових капіталів. Стабілізаційна функція полягає у забезпеченості сталості банківської діяльності та грошового ринку. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Костюченко О.А. Банківське право України: Підручник. — тє видання. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — с. 27—28.

Основним правовим підґрунтям для існування і діяльності банківської системи України є: закони “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”. Ними визначаються базові поняття у банківській сфері, а також засади функціонування та взаємодії Національного банку України та інших банків. Розглянемо, загальні принципи, закріплені в цих законодавчих актах. Згідно з законом банківська система України має дворівневу структуру і схематично виглядає як зображено на рис. 1.

Рис.1. Загальна структура банківської системи України.

У вищевказаних нормативних актах визначено функції Національного банку України як центрального банку держави, її емісійного центру, банку банків та органу, що здійснює регулювання банківської системи України; передбачається правова основа діяльності комерційних банків та захист інтересів клієнтів. Національний банк України здійснює державне управління банківською системою, при цьому використовуючи економічні методи управління, методи правового регулювання, що покликані створювати сприятливі правові, економічні, організаційні умови для функціонування банківських установ. Основою банківської системи України є комерційні банки, що безпосередньо виконують функції кредитно-розрахункового обслуговування юридичних та фізичних осіб на комерційних принципах.

Згідно з законом України “Про банки і банківську діяльність”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. На підставі ст. цього закону “Про банки і банківську діяльність” виключно банківськими вважаються операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Відомості Верховної Ради України від 09.02.2001 - 2001 р., № 5, стаття 30.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно із законом України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління. Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках – також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва