Курсова робота на тему:

“Міжнародні банківські розрахунки"

Зміст

Вступ......................................................................................................... 2

Заключення.............................................................................................. 32

Список літератури................................................................................... 33

Вступ

Зовнішня торгівля є одним із найважливіших показників економічного становища держави. Досвід перших років незалежності України не тільки показав, але і дав можливість відчути всьому населенню, наскільки важлива зовнішня торгівля для процвітання держави і благополуччя її громадян. Тому розвитку зовнішньої торгівлі придається дуже важливе значення з боку керівництва країни. Про це свідчить політика, що змінилася за останні роки у відношенні до Росії і інших країн СНД, активні візити голови держави в розвинені країни і країни, що розвиваються з метою встановлення сприятливих економічних відносин і поширення ринків збуту для українських товарів.

Проте для успішної інтеграції України в світову економічну співдружність необхідно добре знання фінансового механізму і особливостей зовнішньої торгівлі. В іншому разі зустрічі у верхах залишаться тільки зустрічами.

Нажаль, Україна з точки зору зовнішньої торгівлі опинилася в недоброму становищі після проголошення незалежності через відсутність національних кадрів, що прекрасно знають фінанси зовнішньої торгівлі. Раніше фактично вся зовнішня торгівля – Радянський експорт і імпорт – була сконцентрована в руках невеликого числа радянських зовнішньоторгових об'єднань, в рамках яких одна фірма чи практично дві-три людини, вирішували всі питання продажу і закупки певної номенклатури товарної продукції. Основна частина фахівців з зовнішньої торгівлі була сконцентрована в Москві.

Проголошення України незалежною державою привело до того, що українські підприємства одержали право безпосереднього виходу на зовнішній ринок. Деякі з них вже раніше мали контакти з західними покупцями чи поставщиками, проте, майже завжди ці контакти не здійснювалися прямо, а при участі зовнішньоторгових об'єднань і галузевих міністерств. Більшість українських підприємств не мала ніяких зв'язків з західними фірмами.

Необхідною передумовою і обов'язковою умовою зовнішньоторгових угод є виконання цілого ряду операцій, пов'язаних із просуванням товару від продавця до покупця, а саме, транспортних, транспортно-експедиторських, страхових, а також операцій, пов'язаних з проведенням міжнародних розрахунків. Таким чином, зовнішньоторгові операції охоплюють широкий комплекс взаємовідносин економічного, валютно-фінансового і правового характеру. Інтенсивний розвиток зовнішньої торгівлі пред'являє цілком нові вимоги до роботи українських банків, рівня знань і кваліфікації їх фахівців. Банки все більше повинні виступати в ролі не тільки виконавця фінансових платежів, але і в ролі експертів, що допомагають своїм клієнтам правильно визначити країну збуту, обрати надійного партнера і найбільш сприятливі умови платежу за товари. Нажаль, послуги, що надаються українськими банками ще недостатньо розвинені в сфері зовнішньої торгівлі, а кваліфікація банківських фахівців, особливо в регіональних відділеннях банків, недостатня для проведення розрахунків світового рівня. Українські банки чи взагалі не надають своїм клієнтам інформаційних послуг, чи надають надто епізодичні послуги інформаційного характеру, а саме, надання звіту про економічний і політичний стан країни імпорту, особливості імпортного і валютного регулювання, одержання для клієнта інформації про стан потенційного зарубіжного партнера, що допомогло б національним експортерам уникнути багато проблем й запобігти можливим фінансовим втратам.

Саме тому доцільно звернутися до вивчення досвіду і практики фінансування зовнішньої торгівлі, здійснюваної зарубіжними банками.

Заслуговує уваги також політика розвинених капіталістичних держав, спрямована на підтримку національних компаній в сфері зовнішньоторгових операцій. Унікальними для українського експортера є послуги державних і приватних страхових організацій, що пропонують цілий спектр послуг по покриттю ризиків в сфері зовнішньої торгівлі.

Солідні зарубіжні банки мають свої власні відпрацьовані схеми стисло, середньо- і довгострокового фінансування експорту і імпорту. Цей досвід особливо корисний для використання українськими банками для підтримки підприємств машинобудування, що просувають на зовнішній ринок верстати, устаткування, машини і інші високотехнологічні продукти, вимагаючі для утворення і успішного експорту серйозної кредитної підтримки зі сторони банків.

I. Сутність та призначення міжнародних банківських розрахунків

Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки - регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, із іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних).

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального