КУРСОВА РОБОТА

на тему: „Робота комерційних банків з цінними паперами”

ПЛАН

Вступ

1.Комерційні банки як учасники ринку цінних паперів. Поняття ринку цінних паперів.

2.Операції комерційних банків з цінними паперами.

3.Стратегія розвитку банків в Україні.

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають "фінансовими універмагами" . Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку. Однак, це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно.

До основних функцій банків належать:

кредитування підприємств, держави, приватних осіб та операції з цінними паперами;

регулювання грошового обігу;

залучення тимчасово вільних грошових коштів, нагромаджень і перетворення їх у позичковий капітал;

здійснення грошових розрахунків та платежів у господарстві;

випуск кредитних засобів обігу (депозитно-чекова емісія);

консультації і надання економічної та фінансової інформації.

Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. Кажуть, що банк - це сховище грошей. Разом з тим, таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному господарстві. Ще більш ускладнює справу саме термінологічне значення слова банк ("банко" - лава, на якій здійснюють грошові та кредитні операції), а також такі сучасні вирази, як банк даних, банк рослин, книжковий банк, які до банку, як такого, не мають ніякого відношення.

Аналіз суті банку вимагає досліджування не випадкової групи питань, які характеризують банківську діяльність, а відповіді на конкретні запитання, які ставляться методологією. Без дотримання цих вимог питання про суть банку може втратити свою цільову направленість, перетворити аналіз в пустий опис операцій, які виконуються банком, які при всій їх важливості не з'ясовують центрального питання про те, з чого складається дійсна сутність банку.

Для виконання своєї курсової роботи використовую теоретичні джерела, які пов’язані з дисципліною “Гроші та кредит ” й запропоновані в методичці по виконанню даного завдання.

1. Комерційні банки як учасники ринку цінних паперів.
Поняття ринку цінних паперів

Для того, щоб розширити виробництво, вкласти кошти в робочу силу, засоби праці, будь-який підприємець повинен володіти інвестиційним капіталом.

Інвестиційний капітал живиться з двох джерел: власних заощаджень підприємця і позичених заощад-жень. Безпосередньо перетворюватися в інвестиції можуть тільки власні кошти підприємця, позичені кошти перетворюються в інвестиції через фінансовий ринок, що має дві взаємопов'язані складові:

ринок цінних паперів;

ринок позикового капіталу.

Через ринок позикового капіталу здійснюється передача грошових коштів кредитними установами до позичальників на умовах повернення та платності.

Ринок цінних паперів - це система економічних відносин, пов'язаних з емісією, розміщенням, купівлею-продажем цінних паперів. За своєю структурою ринок цінних паперів є багаторівневим.

На первинному ринку здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, на вторинному ринку відбуваються купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше.

Суб'єктами фондового ринку є: покупці та про-фесійні учасники.

Продавці на ринку - це емітенти цінних паперів, споживачі інвестиційного капіталу. Емітенти бажають залучити у свій господарський оборот тимчасово вільні кошти покупців цінних паперів для одержання в кінцевому результаті прибутку. Емітентами можуть виступати: держава (уряд), органи місцевого само-врядування, акціонерні товариства, спільні та іноземні підприємства, комерційні банки, біржі тощо. Так, наприклад, емітент-держава залучає грошові кошти інвесторів на покриття дефіциту бюджету, погашення внутрішнього І зовнішніх боргів.

Покупці на ринку цінних паперів виступають у ролі інвесторів.

Багато інвесторів об'єднують свої тимчасово вільні кошти і шукають можливості вкласти їх у дохідні цінні папери, заволодіти контрольними пакетами акцій або розмістити свої капітали в різні галузі економіки, для диверсифікації ризикованості вкладень.[7.312-315]

Професійними учасниками рийку цінних паперів є брокери і дилери. Вони мають доступ до ринкової інформації, тісні зв'язки з іншими учасниками, тому працюють на ринку надзвичайно активно і їх операції мають відкрито спекулятивний характер.

Цінні папери класифікуються ще за іншими ознаками. Наприклад:*

за економічною природою фінансових активів цінні папери поділяються на:

1. пайові цінні, папери, що виражають від-носини співвласності (акції, ваучери тощо); боргові цінні папери, що опосередковані в кредитні відносини (облігації, казначейські векселі і зобов'язання, ощадні і депозитні сертифікати);

2.похідні цінні папери, що засвідчують право купівлі-продажу паперів за фіксованою в договорі ціною (опціони, ф'ючерсні конт-ракти, варіанти);*

за строками залучення інвестиційного капіта-лу на:

1. капітальні (фондові) цінні папери (акції, облігації, приватизаційні сертифікати), що обертаються на довгостроковому ринку;

2. грошові (комерційні) цінні папери (векселі, чеки), що обертаються на короткостро-ковому ринку і навіть виконують функції грошей як засобу платежу;*

залежно від виплати доходів можна поді-лити на:

1.цінні папери з фіксованим доходом (обліга-ції та інші боргові зобов'язання);

2.цінні папери з плаваючим (нефіксованим) доходом (звичайні акції акціонерних това-риств);*

залежно від території обігу на:

1. регіональні цінні папери (муніципальні облігації);

2. національні цінні папери (обертаються тільки на внутрішньому ринку);

3. міжнародні цінні папери (обертаються на зовнішніх ринках).

Відповідно до Закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися й перебувати