Управління портфелями цінних паперів комер-ційні банки також можуть здійснювати двома спосо-бами:*

самостійно управляти інвестиційними порт-фелями;*

усі функції з управління передати іншій особі (трасту).

При самостійному управлінні портфелем банк створює спеціалізований структурний підрозділ, за яким закріплює відповідні функції:*

визначення типів інвестиційної стратегії та цілей;*

розробка поточної і стратегічної програм управління;*

реалізація операцій, що стосуються управління портфелем;*

ужиття конкретних заходів щодо поліпшення управління портфелями.

Цей підрозділ повинен бути незалежним у своїй діяльності від інших підрозділів банку, мати право перевіряти діяльність тих підрозділів, що задіяні в операціях з цінними паперами, право самостійно регулювати обсяги портфелів цінних паперів.

Об'єктами управління портфелями цінних паперів на довірчих засадах мають бути:*

власний портфель банку;*

грошові кошти, які банк бажає вкласти в цінні папери;*

портфель цінних паперів інвестиційного фонду, що є під контролем даного комерційного банку.

Комерційні банки на вторинний ринок можуть виходити як дилери, тобто купувати-продавати цінні к папери за свій рахунок і виконувати брокерські функції. Отже, операції з цінними паперами на цьому ринку можна одночасно віднести до активних та поза-балансових операцій.

Комерційна (дилерська) діяльність банків з цінними паперами інших емітентів на вторинному ринку - це здійснення угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок із зобо-в'язанням укладення угод за оголошеними цінами купівлі-продажу.

Кредитні операції з цінними паперами можуть бути як активними, так і пасивними. Надання ломбардних кредитів, врахування векселів, операції зворотного репо мають суто кредитний характер, але як застава тут виступають різноманітні види цінних паперів, що й дає підставу відносити їх одночасно до активних операцій з цінними паперами. У разі отримання банками ломбардного кредиту в Національному банку чи в інших банках, переврахування векселів чи здійснення прямого репо можна говорити про пасивні кредитні операції з цінними паперами.

Ломбардний кредит, що надається комерційним банкам Національним банком під забезпечення дер-жавними цінними паперами, є одним із способів рефі-нансування центральним банком комерційних банків.

Рефінансування - це залучення банком дешевих короткострокових міжбанківських кредитів для надання їх своїм клієнтам.

Ломбардний кредит надається на строк до ЗО днів за ломбардною процентною ставкою, яку встановлює Правління Національного банку України залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.

Операція репо - це операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і при якій укладається одна генеральна угода між учасниками ринку про продаж-купівлю на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною. Перша частина цієї операції - пряме репо передбачає купівлю цінних паперів одним контр-агентом в іншого, із зобов'язанням продавця викупити ці ж цінні напери у визначений термін за іншою ціною.

Різниця між цінами продажу і зворотного викупу є процентним доходом для того, хто купує цінні папери при прямому репо. Ціна зворотного викупу склада-ється з початкової ціни цінних паперів і процентів, що встановлені для даної операції.

Національний банк України здійснює два типи операцій репо: пряме репо - купівля в комерційного банку державних цінних паперів, зворотне репо - обов'язковий продаж державних цінних паперів комерційним банкам.

Залежно від терміну дії операцій репо викорис-товуються ще такі їх види:*

нічне репо (термін дії - один день, процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операцій);*

відкрите репо (термін в угоді не обумов-люється. Кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка - нефіксована, а перераховується кожного разу);*

строкове репо (термін операції чітко визна-чений, процентна ставка є постійною протя-гом усієї операції).[7.390-395]

Значення позабалансових операцій банків з цінними паперами визначається необхідністю надання своїм клієнтам широкого спектра послуг за всіма напрямами банківської діяльності.

Посередницькі, трастові послуги зараз відіграють для комерційних банків важливу роль, збільшуючи їх комісійні доходи.

Комерційні банки виконують для різноманітних емітентів випуск їх цінних паперів та первинне розміщення. Ця операція мас назву - стороння емісія. Емітенти (підприємства, фірми) звертаються з відповідним проханням у банки тому, що бажають використати їх технічні можливості з випуску і роз-міщення цінних паперів, ресурси банків, кваліфікацію працівників, інвестори ж більше довіряють банкам, аніж Іншим акціонерним товариствам, отже, швидше купують випущені цінні папери.

Організовуючи роботу щодо комісійної посеред-ницької діяльності з емісії та розміщення цінних паперів, банк бере на себе роль інвестиційної компанії. Для ефективності операцій сторонньої емісії комерційні банки можуть створювати тимчасові об'єднання (консорціуми). Для цього вони укладають багатосторонній договір між собою, з одного боку, і договір головного банку (менеджера) консорціуму з емітентом (емісійний договір) - з Іншого, ця емісія здійснюється трьома етапами:*

підготовка емісії;*

прийом і викуп цінних паперів у емітента;*

розміщення цінних паперів серед інвесторів.

Брокерські операції банків з цінними паперами характерні тим, що тут банки діють не за рахунок своїх коштів, а за кошти клієнтів і в їх інтересах.

Брокерські операції банків можуть здійснюватися на підставі комісійного договору або договору - доручення. У першому разі банк діє від власного імені, у другому - від імені клієнта.

Типова комісійна угода передбачає укладення двох договорів:*

комісійного - між банком (комісіонером) і клієнтом