договору купівлі/продажу між комісіонером і третьою особою .

Банк також може здійснювати комісійну брокер-ську операцію з власної ініціативи, тобто комісіонер може купити в клієнта цінні папери за рахунок власних коштів чи продати йому цінні папери з власного портфеля на продаж., причому це повинні бути папери, допущені до офіційної чи регульованої торгівлі на фондових біржах.

Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта банкові купити чи продати цінні папери від його імені і за його рахунок. За цю операцію довіритель сплачує банкові (довіреній особі) комісійну винагороду, обумовлену в договорі,

Банк може здійснювати цю операцію двома способами:*

здійснити відповідну операцію на біржі;*

купити цінні папери для себе або продати папери клієнтові з власного портфеля.

Операції з цінними паперами на фондовому ринку обов'язково повинні закінчуватися здійсненням роз-рахунків за ними, збереженням і подальшим їх обслуго-вуванням. Усі ці операції здійснюють у ринкових державах світу розрахункові центри і депозитарії.

В Україні створено Національну депозитарну систему, яка основується на положеннях Закону «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінник паперів в Україні» і здій-снює, відповідно, депозитарну, розрахунково-клірин-гову і реєстраторську діяльність.

Депозитарна діяльність - це надання послуг щодо зберігання (депонування) цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих ра-хунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів], обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Кліринг у даному разі - це отримання, звірення та поточні оновлення інформації, підготовка бухгал-терських та облікових документів., необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення вза-ємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забез-печення та гарантування розрахунків за цими угодами.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом та депозитарієм визначається порядок прийняття на обслуговування суми емісії цінних папе-рів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми в бездокументарну.

Депозитарії можуть укласти між собою корес-пондентський договір і за допомогою кореспон-дентських рахунків у цінних паперах здійснювати операції з цінними паперами.

Розрахунковим банком, що забезпечує грошові розрахунки за операціями: з цінними паперами, поки що є Національний банк України.

3. Стратегія розвитку банків України

Під стратегією банку треба розуміти цілісну систему планування найбільш ефективної його діяльності. Для керівників банку насамперед повинна бути ясною Його мета: які позиції банк може займати в передбачуваному майбутньому,

наприклад:*

функціонування банку тільки на ринку в межах країни, робота за принципом заповнення ринкових ніш;*

утвердження банку як великої української кредитної установи, що здійснює операції на європейському і світовому ринках;*

вихід на міжнародний рівень і створення великого європейського банку.

Політика банку в кожному конкретному випадку буде неоднаковою. Стратегія повинна враховувати зовнішні умови банківської діяльності, визначати той результат, що його банк прагне досягти. Можна сказати, що стратегія є нібито частиною загальної системи, елементом, чинником успіху банківської діяльності.

Стратегія банку в часі повинна бути розбита на етапи. Етапність мається на увазі при цьому зворотна:*

завоювання ринку в регіонах країни;*

вихід на рівень країни;*

вихід у число великих банків регіону колишнього СРСР, що торгують продуктом на європейському і світовому ринках;*

функціонування як великого європейського банку.

З огляду на те що у світовому масштабі до 2000 року кількість функціонуючих банківських концернів скоротилася до 50, очевидно, жодному українському банку досягти скільки-небудь значних позицій найближчим часом не вдасться.

Мета банку визначається з позиції його прибутковості, рентабельності, структури балансу, напрямів його діяльності (депозитна політика, політика на фінансовому ринку, в сфері кредитування позичкового відсотка та ін.}. У кожному конкретному випадку можуть бути загальні цілі (у цілому по банку, на перспективу) і окремі цілі, сформовані як поточні завдання. Поєднання стратегічної мети, оперативних завдань і поточного управління банком, побудованого за функціональною ознакою, має враховувати весь перелік операцій, що традиційно йому властиві.

З позиції стратегії банку важливо при цьому так організувати управління, щоб воно відповідало генеральній лінії, сформованій на відповідному етапі розвитку.[6.80-95]

Поряд із стратегічною орієнтацією банку, що визначає успіх банківської діяльності, варто виділити якість і кваліфікацію менеджменту, його маркетингову активність. Західні банки змогли зробити якісний стрибок у своєму розвитку насамперед завдяки прекрасно налагодженому менеджменту і маркетингу. Акцент на сучасні методи управління, технологію, широкі зв'язки банку із зовнішніми структурами, безперечно, можуть дати і нашим банкам потужний імпульс для розвитку.

Банківський менеджмент має певну специфіку, зумовлену характером діяльності даного підрозділу суспільного поділу праці. Банк є розпорядником і зберігачем суспільного капіталу, що передбачає його відповідальність перед власниками за цілісність грошових коштів клієнтів, що знаходяться на рахунках у банку. Банк виступає представником не тільки своїх, приватних, інтересів, а й суспільних. Одночасно в діяльності банку значне місце займають договірні відносини, що мають характер партнерських.

Поєднання приватних і колективних інтересів визначає специфіку цілей банківського менеджменту, а саме:*

забезпечення рентабельності роботи банку як суб'єкта господарювання в умовах грошового ринку;*

забезпечення ліквідності балансу банку як гарантія надійності банку, дотримання інтересів кредитора і вкладника;*

максимальне задоволення потреб клієнтів в обсягах, структурі і якості послуг, що виконуються банком і зумовлюють тривалість і стійкість ділових зв'язків;*

поєднання успішного вирішення виробничих, комерційних і соціальних проблем даного колективу;*

створення ефективної системи підготовки і розміщення фахівців, що дозволяє найбільш повно реалізувати їхні потенційні можливості.

Відповідно до цього банківський менеджмент орієнтується на досягнення ряду кількісних, якісних і соціальних показників.

Кількісні показники стосуються всіх сфер управління банківською діяльністю. Кількість клієнтів банку і їхніх рахунків, обсяг депозитів, кредитних вкладень, обсяг операцій і послуг та ін.

Якісні показники можна