Соціальні показники характеризують розвиток професійної підготовки членів колективу, їх ставлення до праці, ступінь вирішення соціальних проблем.

Інша особливість банківського менеджменту пов'язана з тим, що діяльність банку вважається найбільш регульованою з боку держави з метою захисту інтересів власників грошових вкладів і депозитів. Крім законів, що регулюють діяльність банків, існує ряд обов'язкових нормативів і розпоряджень, спрямованих на забезпечення ліквідності кредитних установ. Це накладає деякі умови на організацію управління. По-перше, наявність визначених меж у самостійному прийнятті рішень, обумовлених дотриманням обов'язкових нормативів і розпоряджень. По-друге, необхідність менеджменту в умовах кон'юнктури грошового ринку, що постійно змінюється, та пошук шляхів забезпечення ліквідності банку (виходячи із встановлених нормативів).

Особливістю управління банківською діяльністю є широта сфери управління, до якої належать грошовий обіг і кредитні відносини, наявність значного ризику при виконанні грошових операцій. Тому в банку застосовується принцип колективного прийняття найбільш відповідальних рішень, використовуються способи захисту кредитора від можливих ризиків, здійснюється розподіл прав у сфері здійснення кредитних операцій між банком і його філіями.[6.98-102]

Напрями банківського менеджменту можна поділити на дві великі сфери. Перша сфера охоплює питання, пов'язані з організацією та управлінням економічними процесами, що належать до компетенції банку; друга — з організацією і управлінням банківським колективом. Кожна з цих сфер має, у свою чергу, кілька напрямів:*

планування;*

управління активами;*

управління власними коштами;*

управління рентабельністю банку;*

управління ризиками в банківській діяльності.

Найвідповідальнішою частиною банківського управління є планування, у процесі якого виробляється банківська політика, формується концепція розвитку банку, встановлюються поточні завдання на відповідний період, виробляються заходи для їхньої реалізації. Складовими банківської політики є :*

кредитна;*

депозитна;*

інвестиційна;*

процентна.

Планування діяльності банку грунтується на глибокому аналізі кон'юнктури грошового ринку і можливостях самого банку. Управління активами належить до важливих напрямів банківського менеджменту; воно реалізує політику банку, намічену на відповідний період. У процесі управління активами ставиться двоцільове завдання: забезпечення прибутку при дотриманні ліквідності балансу. Це завдання вирішується тільки на основі систематичного аналізу поточної ситуації шляхом цілеспрямованих дій на зміну структури активів. Відомо, що різні активи приносять банку неоднаковий прибуток, мають різний ступінь ризику. Методи управління активами значною мірою визначаються особливостями завдань, розв'язуваних банком у відповідний період. Водночас наявність тісного зв'язку в розміщенні активів залежно від структури пасивів передбачає розробку теорії управління активами і методики її реалізації. Управління активами здійснюється на основі економіко-математичної моделі, що передбачає встановлення певної залежності між розміщенням активів і станом пасивів при заданому нормативі рентабельності і ліквідності. При цьому розробляються різні альтернативні варіанти на різні економічні ситуації.

Управління власними коштами має особливо важливе значення для забезпечення ліквідності і платоспроможності банку. При розширенні активних операцій банку і зростанні обсягів депозитів виникає необхідність збільшувати власний капітал банку. Управління власним капіталом вимагає обгрунтування критеріїв його достатності, а також вибору показників, що дозволяють оцінювати цю достатність. Ефективним інструментом виступає політика у сфері дивідендів на випущені акції. Підвищення дивідендів тягне за собою підвищення ціни на акцію, можливість продажу додаткових акцій і зростання власного капіталу.

Управління рентабельністю роботи банку передбачає контроль за його прибутками і витратами, за граничними витратами щодо залучених коштів, стабільністю фінансових результатів, ризиком збитків. Особлива увага приділяється аналізу сумнівних і збиткових операцій, причин збільшення спекулятивних операцій у діяльності банку, що впливають на розмір одержуваного банком прибутку.

Управління ризиками в банківській діяльності називається ризик-менеджментом.

У банківській діяльності ризик є присутнім при виконанні різних операцій:*

ризик повернення кредиту і відсотків за нього;*

ризик своєчасного одержання коштів постачальником;*

ризик одержання прибутку;*

ризик ліквідності і т. д.

Без ризику немає підприємництва. Тому питання полягає в умінні управляти ним. Головні завдання, що вирішуються в процесі управління ризиками, полягають у тому, щоб:*

розпізнати можливі випадки виникнення ризику;*

оцінити масштаби передбачуваних збитків;*

знайти способи попередження збитків або джерела їх від-шкодування. Управління ризиком будується на вивченні в минулому усіх випадків виникнення збитків, прогнозування імовірності їхньої появи для даного конкретного клієнта, попередньому обґрунтуванні способів попередження або відшкодування можливих збитків. Така постановка питання для нашої практики є новою і тому викликає особливий інтерес. У цьому зв'язку розробка методичних вказівок з прогнозування й оцінки можливих ризиків у банківській діяльності є першочерговим завданням.

Проблема управління ризиком тісно пов'язана з організацією діяльності банку, системою відповідальності й економічного стимулювання праці банківського працівника. У закордонній практиці для зниження ризику прийняття необгрунтованого рішення при здійсненні окремих кредитних операцій використовується принцип розмежування компетенції. Так, рішення про кредитування підприємства в особливо великих розмірах або на особливо ризикові операції не може приймати філія банку; найчастіше його приймає колективний центральний орган управління.[6.116-125]

У зміст менеджменту включається також розробка концепції управління трудовим колективом. Управлінню трудовим колективом як складовою банківського менеджменту в українських банках приділяється менше уваги, ніж потрібно, проте соціологічні дослідження, проведені за кордоном, показали, що фінансовий успіх на 85% зумовлюється умінням менеджера спілкуватися з колегами, тобто особистими його якостями, і спроможністю керувати людьми. Закордонний досвід знає дві моделі менеджменту:*

японська — базується на визнанні ролі колективу в досягненні високих кінцевих результатів діяльності банку;*

американська — орієнтується на особистість, що відіграє