і не склалися нормальні товарно-грошові відноси-ни. Ще зовсім недавно у розрахунках між суб'єктами господарювання переважав бартер, тобто обмін товару на товар. Частка бартеру в середині 90-х років тільки у сфері промисло-вості перевищувала, за офіційною статистикою, 40 % обсягу відвантаженої продукції. Нині в економіці панують не-платежі. Обсяг кредиторської заборгованості в 1,5 раза перевищує ВВП країни, що свідчить про низький рівень її монетизації.
За таких обставин криміналізувалась економіка, доларизувалася грошова система, зросло соціальне розшарування. Люди втратили навіть мізерні грошові заощадження. Від звуження сфери товарно-грошових відносин держава щорічно втрачає значні бюджетні над-ходження, що призводить до недофінансування та згортання бага-тьох соціальних програм.
В умовах бартерної економіки та неплатежів зазнала істотних об-межень і банківська діяльність. Різко знизився рівень кредитування економіки: у 1992 р. він становив 54 % до ВВП, а на початку 2003 р. - лише 19 %. Частка кредитів в інвестиційну діяльність у загальному обсязі кредитів комерційних банків України в економіку не переви-щує 6 %. Банки опинились на узбіччі інвестиційних процесів в еко-номіці через обмеження своїх фінансових ресурсів, особливо довго-строкових.
Ми й сьогодні маємо недорозвинуті товарно-грошові відносини. Вітчизняні банки гостро відчувають нестачу фінансових ресурсів, відсутність повного спектра банківських грошових послуг, немає дієвих законів щодо відповідальності позичальників за неповернен-ня кредитів. Це все характеризує непрості економіко-правові умови, в яких працюють наші банки.
Як відомо, стратегічним завданням для України визнано перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку на основі високих тех-нологій як головної ланки майбутнього економічного зростання. У вирішенні проблеми інвестицій багато хто покладався на іноземних інвесторів. Для них створили систему пільг, а реальні іноземні інве-стиції в економіку України так і не прийшли. Головним джерелом інвестиційної підтримки національного виробника залишаються бан-ки, але їхні інтереси майже не захищені.
Справжньою проблемою інноваційного розвитку економіки та гальмом кредитної активності банків є дефіцит фінансових ресурсів. Наявна в обігу грошова маса не може обслужити той товарний по-пит, який сьогодні існує. Рівень забезпеченості економіки грошима у нас становить ЗО %, у США - 90 % ВВП. Підвищення рівня моне-тизації економіки є нагальною потребою сучасного розвитку товар-но-грошових відносин в Україні.
Приватизаційні процеси у нашій економіці посилюють бороть-бу за клієнтуру. Слід зауважити, що у багатьох банках власних гро-шей немає, капіталу, щоб підтримати достатній рівень платоспро-можності, не вистачає, а транснаціональні компанії, реалізуючи над-лишок фінансових ресурсів через деякі банки, ставлять за мету встановлення контролю за найбільш привабливими сферами украї-нської економіки.
В сучасних умовах банкіри повинні займатися банківською спра-вою, а промисловці - промисловістю. Дехто в Україні має успіх лише тому, що не ухвалені відповідні закони, а відсутність фінансових ре-сурсів призводить до перерозподілу інтересів. Звідси - маніпулю-вання грошовими потоками. У нашій країні грошові потоки некеровані. Безліч дрібних комерційних банків розпорошили фінансові ре-сурси. Крім того, впливові посадові особи застосовують силові прийоми для перерозподілу клієнтури між банками, що породжує нестабільність у кредитних відносинах. Створюється ситуація, коли економіку кредитують одні банки, а ресурси тримають інші. В ре-зультаті зростає ціна банківського кредиту, штучно зменшуються обсяги інвестицій в економіку.
Нині в банківській системі України значно посилилася конку-рентна боротьба. Йде змагання між інтелектами, технологіями, кра-щими рівнями менеджменту, але все це гальмується, з одного боку, "паразитуванням" певних кланів, груп, а з іншого - протидією дея-ких сил формуванню в країні здорового економічного клімату, особ-ливо інвестиційного.