Лізингодавець є власником об'єкта лізингу, тому має право перевірити якість і комплектність його; при виявленні недоліків може доручити постачальнику усунути їх у визначений термін або взагалі розірвати договір купівлі-продажу.
Постачальник найчастіше відвантажує об'єкт лізингу лізингоодержувачеві, який зобов'язується його прийняти, але монтаж і введення в експлуатацію здій-снює постачальник. Після закінчення монтажу облад-нання складається акт, який підписується трьома сто-ронами, а лізингодавець оплачує шляхом переказу на ім'я постачальника загальну суму об'єкта лізингу.
Третій етап лізингових операцій — укладення лізингової угоди, договору страхування та інших доку-ментів і сплата лізингових платежів (див. Рис. 4.15). Лізинговий договір укладається між лізингодавцем
і лізингоодержувачем про надання останньому в користування для виробничої експлуатації об'єкта лізингу.
Лізинговий договір (контракт) включає такі елементи:*
об'єкт лізингу;*
термін договору;*
доставка об'єкта;*
порядок його експлуатації;*
ринкова вартість об'єкта лізингу;*
лізингові внески, податки, мито тощо;*
інші умови;*
права та обов'язки обох сторін;*
підпис сторін та їх юридичні адреси.
Згідно з лізинговою угодою, основне зобов'язання лізингодавця — це купівля та передача об'єкта лізингу лізингоодержувачеві, а лізингоодержувача — його експлуатація, страхування, зберігання, сплата лізин-гових платежів тощо.
Рис. 4.15. Організація лізингового процесу
- заява від лізингоодержувача;
- висновок про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність
його проекту;
- замовлення-наряд;
- договір купівлі-продажу;
- акт прийняття устаткування в експлуатацію;
- оплата поставки;
- лізинговий договір;
- договір про страхування предмета лізингу;
- договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;
10 - лізингові платежі.
Особливу складність становить розрахунок плате-жів за лізингом. Платежі можуть виступати в трьох формах — платежі з фіксованою загальною сумою; авансові платежі; мінімальні платежі.
Лізингоодержувач щомісяця сплачує лізинго-давцю суму за використання орендованого майна у вигляді лізингової плати.
Лізингова плата включає в себе суму частин вар-тості об'єкта лізингу; суму, що сплачується як проценти за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; винагороду, інші витрати лізингодавця, які передбачені договором лізингу.
Формула, яка дає змогу визначити теперішню вартість простого ануїтету фінансової ренти, що є рів-новеликими грошовими витратами чи надходженням, які здійснюються через однакові проміжки часу про-тягом певного періоду — має такий вигляд:
РV^ = РУ0 : РУІРА,
де РУ - сума грошового потоку за період; РУй - поточна вартість багатоперіодного
рівномірного грошового потоку; РУІРА - поточна вартість процентного фактора ануїтету на 1 грн., для визначення якої існують спеціальні таблиці. Розрахуємо лізингові платежі за прикладом (див. Табл. 4.19) та складемо таблицю сплати лізингових платежів (див. Табл. 4.20).
У додаткові послуги лізингодавця, що оплачу-ються окремо, можуть бути включені:
витрати на відрядження;
витрати за юридичні консультації;
витрати на рекламу тощо.
Зростанню лізингових операцій найближчим часом сприятиме низка чинників:*
зниження власних обігових коштів підприємств;
скорочення ліквідних коштів;
податкові пільги;
урядова допомога щодо інвестицій у цілому;
зростання конкуренції серед підприємств —
постачальників об'єктів лізингу;
залучення коштів банків у фінансування
науково-технічного прогресу в усіх галузях
економіки.
Таблиця 4.19
Умови лізингової угоди
Таблиця 4.20
Розрахунок сплати лізингових платежів
Продовження табл. 4.20
Рахунки:
*577-300=277 ** 15000-277 = 14723
У МСБО № 17 вказано, що фінансова оренда має відображатися на економічній основі як довгостро-ковий кредит.
Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, обліковуються лізингодавцем як виданий кредит. Лізингоодержувач включає основні засоби в баланс як активи, а обов'язок їх погасити — до пасиву як зобо-в'язання. Проводки здійснюються на дату підписання договору про основні умови лізингу.
У балансі банку-лізингодавця операції з фінан-сового лізингу відображаються на рахунках:
1525 Фінансовий лізинг, який наданий іншим банкам 2075 Фінансовий лізинг, що наданий СГД
Призначення рахунків: облік непогашеної заборгованості лізинго-одержувачів за основними засобами, наданими у фінансовий лізинг.
За дебетом рахунків проводяться суми заборгованості за угодами фінансового лізингу під час їх укладення.
За кредитом рахунків проводяться суми платежів, які надійшли на погашення заборгованості за фінансовим лізингом, а також суми, які перераховані на рахунки пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованості (див. Табл. 4.21).
(План рахунків КБ)
Таблиця 4.21
Облік надання фінансового лізингу
Лізингові платежі як у балансі лізингоодержувача, так і в балансі лізингодавця повинні поділятися на процентні платежі за кредитами та платежі за основ-ною сумою погашеної заборгованості.
Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у розмірі процентної ставки, що застосовується при лізингу до залишкової суми активу та зобов'язання за фінансовим лізингом (Табл. 4.22).
Якщо лізингоодержувачем виступає банківська установа, то облік операцій при фінансовому лізингу здійснюється на пасивних балансових рахунках № 1625
«Фінансовий лізинг, який отриманий від банків» та № 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом». В активі балансу банку-лізингоодержувача обліковуються одержані в оренду основні засоби.
Таблиця 4.22
Облік нарахування доходів і сплати лізингових платежів
Перевірте свої знання
У чому суть лізингу?
Назвіть об'єкти лізингу.
Дайте класифікацію видів лізингу.
Назвіть відмінності між оперативним і фінансовим лізингом.
Яка техніка здійснення операцій з фінансового лізингу?
Який порядок укладення лізингового договору?
Як розраховуються лізингові платежі?
На яких рахунках обліковується фінансовий лізинг на балансі лізингодавця?
Чому фінансовий лізинг обліковується як довгостроковий кредит?
10. Яка особливість обліку фінансового лізингу на балансі лізингоодержувача?
4.14. Споживчий банківський кредит
У банках ринкових країн набув широкого розвитку споживчий кредит, який прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує плато-спроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.
Суб'єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад, торговельна організація.
Об'єкти споживчого кредитування — це витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також витрати інвести-ційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості.
Грошові споживчі кредити за термінами пога-шення класифікуються на:
кредити на виплат;
револьверні (відновлювальні) кредити;
кредити одноразового погашення.
Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають