Резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами формується в разі зни-ження їх ринкової вартості нижче рівня балансової вартості. Резерв для портфеля цінних паперів на про-даж створюється за окремими групами цінних паперів, а для цінних паперів на інвестиції - на весь портфель цінних паперів.

При розрахунку резерву береться до уваги тільки балансовий портфель цінних паперів, крім деривативів цінних паперів, цінних паперів власної емісії, врахо-ваних векселів тощо. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що є в портфелі банку: на продаж - 15 і більше робочих днів та на інвестиції - ЗО і більше робочих днів.

Для цілей резервування визначено чотири кате-горії класифікації цінних паперів, що базуються за факторами наявності чи відсутності активного ринку для певного типу цінних паперів (Рис. 5.2).

Залежно від категорії цінного папера застосову-ється різна методика визначення ринкової вартості, яка має бути затверджена внутрішнім банківським Поло-женням про порядок розрахунку резерву на відшко-дування можливих збитків від операцій з цінними паперами. І хоча, відповідно до принципу послідов-ності облікової політики, зміна методики, як правило, не допускається, враховуючи поточну ситуацію на фондовому ринку України, банк може, як виняток, змінювати методику визначення ринкової вартості цінних паперів.

Рис. 5,2. Класифікація портфелів цінних паперів банку для створення резерву

Рішення про зміну методики має в обов'язковому порядку містити таку інформацію:*

назву та кількість цінних паперів, з яких скла-дається група та їх основні характеристики;*

класифікацію цінного папера;*

балансову вартість цінного папера з ураху-ванням сформованого резерву;*

причини зміни методики визначення поточної ринкової вартості.

Планова переоцінка портфеля цінних паперів на продаж проводиться щомісяця, станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним, а за інвестиційними цінними паперами - один раз на рік станом на 1 січня наступного року. За результатами переоцінки банк зобов'язаний здійснити коригування суми сформо-ваного резерву відповідно до розрахункової суми до дати зведення місячного балансу.

Визначення ринкової вартості цінних паперів залежить від визначення наявності або відсутності активного ринку, на якому обертаються ці папери.

Слід зазначити, що ринкова вартість цінних паперів у разі наявності ринку здебільшого розрахо-вується як середня вартість за певний період. Визна-чення ринкової вартості цінних паперів на продаж і на інвестиції відрізняється, але не суттєво.

При відсутності активного ринку, перш за все, визначається економічна сутність і фінансовий дохід за цінними паперами. Для капітальних цінних паперів із нефіксованим прибутком ринкова вартість обчислю-ється як мінімальна з двох можливих:*

одна розраховується за методом дисконтних грошових потоків;*

друга - за методом пайової участі.

Крім цього, проводиться коригування ринкової (розрахункової) вартості інвестиційних паперів залежно від класу надійності емітентів (Табл. 5.15).

1 Слід зазначити, що розрахункова вартість цінних паперів на продаж, які не мають активного ринку, коригуванню на ступінь надійності емітента не підлягає. Це спричинено досить частою переоцінкою таких паперів, а також щоб уникнути банкам витрат на аналітичну роботу, які не завжди будуть перекриті економічною вигодою.

Для визначення класу емітента проводиться аналіз якісних та кількісних факторів оцінки емітента. До якісних факторів оцінки емітента можна віднести ризик галузі, який оцінюється :іа допомогою визначення основного виду економічної діяльності емітента.

Кількісні фактори оцінки емітента базуються на оцінці його фінансово-майнового стану та результатів фінансово-господарської діяльності- Для цього банки самостійно розробляють внутріїїшьобанківські поло-ження про порядок та систему оцінки емітентів.

Таблиця 5.15

Додатковий процент коригування розрахункової ринкової вартості груп цінних паперів

Слід зазначити, що проведення аналізу якісних і кількісних факторів оцінки емітента можливе лише за наявності в банку регулярної фінансової (податкової) звітності емітента. При відсутності такої звітності неможливо визначити достовірну фінансову оцінку емітента, що є підставою для автоматичного відне-сення такого емітента до класу «Д». Розглянемо показ-ники, за якими емітенти цінних паперів відносяться до класів за ступенем ризику (Табл, 5.16):

Якщо показники емітента не відповідають при-наймні половині перелічених показників відповідного класу, то такий емітент не може бути прокласифі-кований і віднесений до будь-якого класу.

Таблиця 5.16 Класифікація емітентів за ступенем ризику

Продовження табл, 5.16

Продовження табл. 5.16

5.3.4. Вкладення банків у державні цінні папери

Комерційні банки розвинутих країн найбільше доходів одержують від вкладень своїх власних і залучених коштів у державні цінні папери.

Державні цінні папери є об'єктом операцій центрального банку на відкритому ринку для регу-лювання грошово-кредитної політики даної держави та покриття дефіциту державного бюджету.

Крім цього, державні цінні папери можуть випускатися для:

Емітентами державних цінних паперів є уряд чи інші урядові структури. Агентами із розповсюдження цих паперів найчастіше виступають центральні банки.

Безперечно, масштаби позикових коштів держави за рахунок емісії державних цінних паперів у кожній державі неоднакові. Наприклад, у Великобританії, Франції, СІНА вони становлять понад 60 - 80 % неоплаченого внутрішнього боргу, в Німеччині, Канаді, Україні -30-40 % внутрішнього боргу.

Основні види державних цінних паперів такі:

Казначейські векселі - короткострокові цінні папери на пред'явника., що випускаються Казна-чейством на термін до одного року для ефективного касового виконання держбюджету;

Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх влас-никами коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання випус-кають до одного року - короткострокові, від року до п'яти - середньострокові та більше п'яти років -до в г о строко ві.

Державні облігації - цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету І підтвер-джують