Після проведення аукціону Національний банку України на підставі доручення Міністерства фінансів України надсилає комерційним банкам, аукціонні заявки яких задоволене, повідомлення про результати його проведення та про необхідність перерахування коштів за придбані облігації.

Кошти банки перераховують на відповідний рахунок в операційне управління Національного банку України.

Національному банку України надається право застосовувати до комерційних банків штрафні санкції, якщо вони несвоєчасно перерахували кошти за придбані облігації.

Наступного дня після проведення розрахунків за ОВДП Національний банк України надає учасникам аукціону витяги з їхніх рахунків у цінних паперах, що є підставою для зарахування облігацій на рахунки в цінних паперах їх власників у депозитаріях.

Операції з ОВДП на вторинному ринку банки здійснюють як брокерські.

Вкладення банків у боргові цінні папери уряду України та місцевих органів державного управління відображаються за балансовими рахунками груп №141 «Боргові цінні папери, щорефінансуються Націо-нальним банком України, у портфелі банку на продаж» та № 142 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції» (Табл. 5.4). Порядок обліку за рахунками цих груп здійснюється аналогічно облікові боргових цінних паперів, придбаних на продаж і на інвестиції, розглянутому в цій темі раніше.

Депозитний сертифікат Національного банку

ї України - ще один із монетарних інструментів НБУ,

який є його борговим зобов'язанням у бездокументар-

ній формі, що засвідчує розміщення в НБУ коштів ко-

мерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.

Рішення щодо доцільності здійснення первинного розміщення сертифікатів Національного банку України шляхом проведення аукціонів НБУ приймає залежно від стану загальної ліквідності банківської системи та кон'юнктури грошово-кредитного ринку.

Операції з розміщення сертифікатів НБУ здій-снюються на договірній основі виключно з комер-ційними банками - юридичними особами, які уклали з НБУ угоди про участь у депозитних аукціонах на відповідний рік.

До участі в цих аукціонах допускаються комер-ційні банки, які не мають заборгованості за кредитами НБУ, забезпечують формування резерву для відшко-дування можливих втрат за кредитними операціями, своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів.

Максимальна або мінімальна сума заявки від комерційного банку, номінальна вартість сертифіката, строк його дії визначаються залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку в період оголошення про проведення аукціону. Платежі за сертифікатами здійснюються в національній валюті України безготівкове.

Право власності комерційного банку на серти-фікат НБУ виникає з часу зарахування оплаченої кількості депозитних сертифікатів на рахунки в цінних паперах власників у депозитарії. При цьому комер-ційним банкам видається витяг із цих рахунків.

Погашення сертифікатів здійснюється Націо-нальним банком України в безготівковій формі шляхом перерахування на кореспондентський рахунок комер-ційного банку номінальної вартості сертифіката та процентного доходу за ним на дату погашення.

5.3.5. Інвестиційна стратегія та операції комер-ційних банків на вторинному ринку цінних паперів

Кожний комерційний банк, залежно від формування портфелів цінних паперів різних типів та видів, виробляє свою інвестиційну стратегію і варіанти управління інвестиційними портфелями.

Розрізняють два види інвестиційної стратегії банків: пасивну і агресивну.

Пасивна стратегія має на меті одержання ста-більного доходу на рівні, близькому до середньо-ринкового. При пасивній стратегії найчастіше вико-ристовують методи «штанги» або «ступінчастий» для формування інвестиційних портфелів і зменшення інвестиційних ризиків, отже, переважно формують портфель цінних паперів на інвестиції.

Агресивна стратегія спрямована на використання можливостей одержання максимального доходу від ринкового коливання курсів і процентів, у цьому разі формується інвестиційний портфель на продаж. При такій стратегії банки повинні мати серйозну аналі-тичну базу, яка об'єктивно може оцінити активний ринок і скласти відповідні прогнози. Активний ринок - це ринок, на якому існує можливість у будь-який час продати цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж.

Управління портфелями цінних паперів комер-ційні банки також можуть здійснювати двома спосо-бами:*

самостійно управляти інвестиційними порт-фелями;*

усі функції з управління передати іншій особі (трасту).

При самостійному управлінні портфелем банк створює спеціалізований структурний підрозділ, за яким закріпдює відповідні функції:*

визначення типів інвестиційної стратегії та цілей;*

розробка поточної і стратегічної програм управління;*

реалізація операцій, що стосуються управління портфелем;*

ужиття конкретних заходів щодо поліпшення управління портфелями.

Цей підрозділ повинен бути незалежним у своїй діяльності від інших підрозділів банку, мати право перевіряти діяльність тих підрозділів, що задіяні в операціях з цінними паперами, право самостійно регулювати обсяги портфелів цінних паперів.

Об'єктами управління портфелями цінних паперів на довірчих засадах мають бути:*

власний портфель банку;*

грошові кошти, які банк бажає вкласти в цінні папери;*

портфель цінних паперів інвестиційного фонду, що є під контролем даного комерційного банку.

Комерційні банки на вторинний ринок можуть виходити як дилери, тобто купувати-продавати цінні к папери за свій рахунок і виконувати брокерські функції. Отже, операції з цінними паперами на цьому ринку можна одночасно віднести до активних та поза-балансових операцій.

Багато акціонерних банків виявляють досить високу активність на вторинному ринку при продажу власних цінних паперів, особливо акцій. Основна мета операцій із купівлі-продажу власних акцій - підтримка їх ринкового курсу, який відображає становище комерційних банків на ринку, їх рентабельність і надійність. Падіння курсу є сигналом назрівання несприятливих тенденцій у розвитку даного банку і може спровокувати не тільки викид на ринок його акцій акціонерами., а й масовий відплив депозитів із банку. Тому банки в разі зниження курсу своїх акцій активно скуповують їх на вторинному ринку і часто зазнають при цьому значних збитків. Навпаки, при різкому збільшенні курсу власних акцій банки починають їх масово продавати, намагаючись стабі-лізувати курс.

Однак операції з