власними акціями на вторин-ному ринку банки проводять не тільки задля того, аби позбутися небажаних тенденцій руху курсу їх акцій, а також, щоб спровокувати цей рух у потрібному для банків напрямі. Наприклад, масове скуповування власних акцій призводить до штучного руху їх курсу і створюється видимість стабільності банку.
Деякі банки розширюють обсяги купівель своїх акцій у кінці року, щоб скоротити виплату дивідендів. Крім цього, банки викуповують свої акції, щоб у подальшому продати їх за пільговими цінами власним співробітникам. Викуп акцій банком може мотиву-ватись і бажанням змінити структуру акціонерного капіталу, наприклад, зменшити кількість привіле-йованих акцій, замінивши їх простими.
Комерційна (дилерська) діяльність банків з цінними паперами інших емітентів на вторинному ринку - це здійснення угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок із зобо-в'язанням укладення угод за оголошеними цінами купівлі-продажу.
Процес здійснення торговельної операції банком у ролі дилера такий:*
банк епізодично виходить на ринок, де ухва-лює рішення продати, купити чи притримати цінні папери, виходячи із довгострокової оцінки дохідності даних паперів;*
банк часто виходить на ринок, працюючи з постійним колом контрагентів, використовує короткострокову кон'юнктуру ринку;*
банк відповідає на будь-яке прохання з боку інших учасників ринку про укладення з ними угоди купівлі-продажу, оголошуючи попе-редню ціну, за якою він згодний у даний
момент придбати той чи інший папір (ціна покупця), якщо контрагент захоче продати цінний папір.
Торговельний прибуток баїпш-дилери одержують від різниці цін, за якими вони продають і купують фондові цінності,
При здійсненні операцій з цінними паперами на вторинному розрізняють такі етапи: V укладення угоди;*
звіряння параметрів укладеної угоди;*
кліринг;*
виконання угоди.
Укладення угоди - це фактично оформлення договору купівлі-продажу цінних паперів. Договір може укладатися безпосередньо між контрагентами, але найчастіше договори укладають грейдери -представниками фондової біржі.
Підсумком даного етапу є оформлення кожним із учасників своїх внутрішніх облікових документів. Цими документами можуть бути:
підписані бланки договорів;
записи в журналах операцій;
брокерські і маклерські записи;
рапорти трейдерів;
відмітки на бланках виконаних заявок. Треба зазначити, що право власності на цінні папери переходить до нового власника не в момент укладення угоди, а в момент її виконання.
На другому етапі учасники угод мають можливість урегулювати всі розбіжності щодо розуміння суті і предмета угоди. Для цього контрагенти оформляють спеціальні перевірочні документи, в яких конкре-тизуються всі параметри угоди, обмінюються ними, звіряють свої облікові документи із цими пере-вірочними.
Підсумковими документами цього етапу є записки, телексні роадруковки, файли чи листи перевірок. Ці документи є вхідними для наступного етапу.
Наступний етап - кліринг угод. Сюди включають такі процедури:*
аналіз підсумкових перевірочних документів на правильність і дійсність;*
обчислення суми коштів, які підлягають переказу, і кількості цінних паперів, які повинні бути передані власникові (дуже часто тут при розрахунках використовують взаємозалік);*
оформлення розрахункових документів, які подаються на виконання в розрахунковий центр.
Останній етап - виконання угоди. Він передбачає здійснення грошового платежу і передачу відповідних цінних паперів.
Передача цінних паперів може бути виконана двома способами - шляхом передачі сертифікатів цінних паперів із рук попереднього власника в руки нового власника або шляхом переказу цих паперів з рахунку в цінних паперах попереднього власника на рахунок у цінних паперах нового власника через депозитарії.
Перевірте свої знання
1. Яку мету переслідують банки, вкладаючи кошт б цінні папери?
2. Охарактеризуйте банківські портфелі цінних саперів.
3. Які основні правила обліку вкладень в акції та інші цінні папери а нефіксованнм прибутком?
4. Які правила обліку вкладені, у боргові цінні папери для їх подальшого продажу або на інвестиції?
5. Як обліковується переміщення цінних паперів з одного портфеля вкладень в інший?
6. У чому полягають проблеми вкладень банку в державні цінні папери?
7. Як обліковуються вкладення в державні цінні цяперн?
8. Чим відрізняються пасивна і агресивна стратегії банків прн управлінні портфелями цінних паперів?
9. Охарактеризуйте етапи процесу здійснення банками Ітерацій І цінними Паперами Ми вторинному ринку.
5.4. Кредитні операції банків
з цінними паперами____________
Кредитні операції з цінними паперами можуть бути як активними, так і пасивними. Надання ломбардних кредитів, врахування векселів, операції зворотного репо мають суто кредитний характер, але як застава тут виступають різноманітні види цінних паперів, що й дас підставу відносити їх одночасно до активних операцій з цінними паперами. У разі отримання банками ломбардного кредиту в Національному банку чи в інших банках, переврахування векселів чи здійснення прямого репо можна говорити про пасивні кредитні операції з цінними паперами.
Ломбардний кредит, що надається комерційним банкам Національним банком під забезпечення дер-жавними цінними паперами, є одним із способів рефі-нансування центральним банком комерційних банків.
Рефінансування - це залучення банком дешевих короткострокових міжбанківських кредитів для надання їх своїм клієнтам. Право на отримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, які дотримуються таких умов:*
отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності, занесені до Державної книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, працюють не менше одного року;*
виконують установлені Національним банком України економічні нормативи. При цьому загальна сума заборгованості за отриманими ломбардними кредитами також має бути в межах відповідних нормативів;*
виконують установлені Національним банком України правила ведення бухгалтерського
обліку, своєчасно І в повному обсязі надають звітність територіальному управлінню Націо-нального банку України;*
виконують установлені для комерційних банків нормативи обов'язкових резервів;*
не мають простроченої заборгованості за кредитами Національного банку України та процентами за ними.
Для забезпечення ломбардного кредиту терито-ріальні управління Національного банку України приймають цінні папери, що також повинні відпо-відати певним вимогам, а саме;*
державні цінні папери мають бути занесені до ломбардного списку Національного