Процентний дохід, що отримують від операцій репо, визначається за формулою:

Сума коштів. Термін операції

Процентний дохід - використана х Ставка репо * -----Г";------г~г *

для операції репо *" х ^ои

Друга частина - зворотне репо - дзеркальне відображення прямого репо, але з позиції контрагента, що купує цінні папери в першій частині операції.

Місце проведення операцій репо - позабіржовий ринок, угоди укладаються на короткий строк і на великі суми.

Цінні папери, продані в першій половині операції репо, можуть одразу ж перераховуватися покупцеві або залишатись у продавця на зберіганні й обслу-говуванні. Така операція має назву «Довірче репо», В Україні операції репо використовують такі контр-агенти: Національний банк і комерційні банки, а цінними паперами тут виступають державні цінні папери. З одного боку, ці операції е кредитними, бо той контрагент, що потребує коштів., продає цінні

папери. А з іншого - вони регулюють грошовий обіг у країні і підтримують ліквідність комерційного банку.

Національний банк України здійснює два типи операцій репо: пряме репо - купівля в комерційного банку державних цінних паперів, зворотне репо -обов'язковий продаж державних цінних паперів комерційним банкам.

Для здійснення операцій з державними цінними паперами через механізм репо Національний банк України та комерційні банки мають володіти відпо-відним портфелем державних цінних паперів. Націо-нальний банк України може здійснювати операції репо з купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньоїдомовленості з комерційними банками, так і шляхом проведення тендера заявок комерційних банків на участь у цих операціях.

Територіальні управління Національного банку України за тиждень до проведення тендера отримують повідомлення про умови його проведення та повідом-ляють про це комерційні банки.

Комерційні банки подають заявку на участь у тендері операцій репо, в якій пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу-купівлі державних цінних паперів.

У тендері заявки задовольняються, виходячи з необхідності підтримки ліквідності конкретних комерційних банків, а також зацікавленості Націо-нального банку України у володінні певним портфелем державних цінних паперів.

Після закінчення тендера операцій репо Націо-нальний банк України наступного робочого дня надсилає комерційному банкові, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти з ним угоду на здійснення операцій репо.

Якщо застосовуються безпосередні домовленості, то обирають ті комерційні банки, котрі котирують найвищі ціни, мають у своєму портфелі відповідні цінні папери і погоджуються на участь в операції репо на відповідний строк. Обов'язковою умовою укладення угоди для мінімізації ризику є те, що державні цінні папери, які куплені за допомогою операції репо, повинні перераховуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною прав власності.

Договір рєпо повинен містити такі реквізити:*

термін договору;*

суму договору;*

фіксацію ціни державних цінних паперів прямого репо та зворотного ретю;*

конкретний перелік цінних паперів, які беруть участь в операції репо;*

зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом;*

порядок установлення маржі або процентного доходу.

Після підписання договору на здійснення операції репо банк-продавець на дату продажу та на дату зворотної купівлі надає депозитарієві Національного банку України депо-повідомлення про зміну права власності на державні цінні папери.

Залежно від терміну дії операцій репо викорис-товуються ще такі їх види:*

нічне репо (термін дії - один день, процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операцій);*

відкрите репо (термін в угоді не обумов-люється. Кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції в будь-який час> але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка-не фіксована, а перераховується кожного разу);*

строкове репо (термін операції чітко визна-чений, процентна ставка є постійною протя-гом усієї операції).

При визначенні ціни продажу державних цінних паперів та ціни їх зворотного викупу учасники угоди керуються тим, що:*

ціна їв першій частині операції репо може визначатися, виходячи зі середньозваженої ціни того аукціону, на якому були придбані дер-жавні цінні папери, що є предметом угоди;*

ціна в другій частині операції репо визначається в результаті торгів між учасниками угоди.

Комерційні банки можуть надавати кредити на основі угод репо і своїм клієнтам, якщо вони володіють державними цінними паперами чи паперами третіх осіб-емітентів.

Механізм здійснення угоди такий, як вище-зазначене, але можна прослідкувати за ситуацією за такою послідовністю подій:

А - дата емісії боргового цінного папера;

Б- дата купівлі цього папера банком - зворотне репо;

#-дата продажу цінного папера банком на основі генерального договору;

Г - дата погашення цінного папера емітентом.

Отже, клієнт у момент часу Б продає банкові боргове зобов'язання, отримавши суму кредиту, але з умовою його зворотного викупу в момент часу В. Перед банком стоїть завдання визначити вартість цього цінного папера (боргового зобов'язання) на момент часу Б і В.

Ціна купівлі банком цінного папера (Ц) визна-чатиметься за формулою (ураховуючи ризик, що клієнт не здійснить другої сторони угоди репо):

(и-с.Ох(І-я)хдг

Ц=п----—---------------—,

0+су,)

де Н - номінальна ціна первинного продажу боргового зобов'язання; П - ставка податку на операції з цінними паперами;

С1 - строк цінного папера від часу А до часу Г\ І1 - ставка простих процентів, указана в борго-вому зобов'язанні; Ї2 - ставка простих процентів за банківський

кредит; К - коефіцієнт ризику, диверсифікований за

категоріями емітентів; С2 - строк цінного папера від часу А до Ь Ціна продажу банком даного цінного папера (#2) визначається за формулою:

ц*=ц^,

2 1 1-П

де С3 - строк від купівлі банком цінного папера до його зворотного продажу (момент часу Б - В). Основуючись на такому розрахунку^ банк, з