НД— номінальні доходи податкоплатників;

А3— коефіцієнт залежності величини реальних дохо-дів податкоплатників від рівня оподаткування;

Т— рівень оподаткування;

БО— база оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування відобража-ється наступним графічним зображенням (див. рис. 2.3):

Графік залежності реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування

Рис.2.3

З графіка видно, що розмір реальних доходів без-посередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищий рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних податкоплатників.

Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

СБ = А4 ПН ,

де СБ — фінансовані й бюджету суспільні блага

та трансфертні платежі;

Т — рівень оподаткування;

А, — коефіцієнт залежності величини суспільних

благ від норми оподаткування;

ПН — податкові надходження.

Графічне зображення буде наступним (див. рис. 2.4):

Графік залежності фіксованих з бюджету суспільних благ і рівня оподаткування

Рис.2.4

Між величиною рівня оподаткування та розміром повернення раніше сплачених податків (правда, це повернення відносне — через отримання фінансованих з бюджету суспільних благ та трансфертних платежів) існує певна параболічна залежність. До речі, збільшен-ня норми оподаткування в державі веде до абсолютного зростання розміру трансфертних платежів з бюджету. Але темпи росту фінансованих з бюджету суспільних благ відстають від темпів росту рівня оподаткування. [3, ст. 56-58]

В реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов’язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Для окремих держав можливі різні варіанти поєднан-ня критеріїв при проведенні податкової політики. Все залежить від вибраних коефіцієнтів залежностей А1, А2, А3, А4, основою для встановлення яких є економічна доктрина держави.

Важливе місце у проведенні оптимальної податкової політики в державі відводиться і критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює в певну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження.

Стабільність податкової політики передбачає незмін-ність правового регламентування справляння податків та зборів на протязі певного податкового періоду. За допомогою даного критерію досягається два позитивних явища:—

суб'єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідно-сини із державою, в змозі правильно вибрати напрямки фінансової стратегії і отримати заплановані прибутки;—

покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

Але необхідно зауважити й те, що податкова політика повинна бути стабільною тільки на протязі певного податкового періоду. Догматичність норм податкового регулювання входить у суперечку з реаліями економіч-ного буття, і неврахування певних соціально-економіч-них змін у розвитку суспільства може призвести до непередбачених наслідків. Тому при проведенні податко-вої політики необхідно врахувати критерій гнучкості. Даний критерій передбачає, що внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства необхідно змінювати прийоми, методи та форми державного регу-лювання економіки, зокрема і в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний крите-рію стабільності. Критерій стабільності пов'язаний із податковою тактикою державного регулювання, що роз-робляється на певний період часу, тоді як критерій гнучкості є вже податкова стратегія. [2, ст. 25-27]

3. Шляхи реалізації податкової політики

Податкова політика — це насамперед формування і застосування затвер-джених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рі-шень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму об-числення, сплати і зарахування платежів до бюджетів.

У наповненні грошовими ресурсами Державного бюджету України й міс-цевих бюджетів у найбільших обсягах значна роль належить Державній подат-ковій адміністрації України (ДПА України). Нині зростають абсолютні суми платежів, які вона має мобілізувати. Найбільша питома вага цих сум припадає на податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, прибутко-вий податок із громадян, тобто на платежі, збільшення обсягів справляння яких пов'язано з проблемами активізації підприємництва, зміцнення фінансо-вого стану підприємств, підвищення рівня заробітної плати у галузях народно-го господарства й соціальної сфери. Питома вага ресурсних зборів і платежів ще не висока. Однак проблеми їх справляння — актуальні й потребують сво-го розв'язання, в тому числі погашення недоїмки, розширення кола платни-ків, але в межах закону, їх фінансових зобов'язань перед державою. [1, ст. 50-54]

Мобілізація затверджених Верховною Радою України платежів до бюдже-ту потребує особливої активності органів державної податкової служби Ук-раїни у здійсненні обгрунтованого комплексу заходів щодо поліпшення справ-ляння платежів, погашення великої недоїмки перед бюджетом підприємств-боржників. Ці заходи щодо поліпшення адміністрування податків мають вживатися в межах податкового законодавства, виходячи зі стратегії по-даткової політики України, з розуміння важливості повноти надходження платежів до бюджетів для радикальнішого розв'язання соціальних проблем, у тому числі підвищення рівня заробітної плати працівників бюджетної сфери, пенсій, стипендій тощо, розуміння відповідальності за стан виконання відпо-відних законів України, що регулюють діяльність, у тому числі й відповідаль-ність, органів податкової служби.

Більше того, органи Державної податкової служби України, виконуючи Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний бюджетний рік та реалізовуючи визначену законодавством податкову політику держави, мають сприяти виходу народного господарства із кризового стану, інвестиційному процесу у підприємницькій діяльності, обґрунтовуючи пропозиції-нова-ції стосовно вдосконалення цієї політики.

На думку податківців, об'єкт оподаткування слід розглядати як той ре-сурс, за яким згідно із законодавчо встановленими нормами визначаються су-ми платежу до бюджету. Поряд із поняттям об'єкта оподаткування необхідно розглядати поняття інструменту податкової політики як засобу, що визначає платежі, а також методи їх мобілізації (стягнення) до бюджету.

До інструментів податкової політики слід відносити податкові норми і періоди оподаткування. Такими нормами є ставки податків, тарифи, такси. До періодів оподаткування належать строки подачі