Податковий кодекс Російської Федерації встановив, що платниками ПДВ є тільки ті підприємці-індивідуалн, які отримують більш як 4 млн. руб. доходів на рік. Інакше кажучи, малий бізнес цього податку не сплачує. [3, ст. 58-60]

Заслуговують на увагу податкові пільги для малого підприємництва у

США. Після податкової реформи 1986 року податок на прибуток корпорацій став вилучатися за трирозрядною шкалою ставок: 15% — на перші 50 тис. дол. прибутку. 25% — на наступні 25 тис. дол. прибутку і 34% — на прибуток по-над останню суму. Для тих компанії!, які знаходили способи зменшення опо-даткованих звітних прибутків практично до нуля за рахунок розширення ви-робничих витрат й інших узаконених пільг, був уведений мінімальний податок у розмірі 20%".

У 90-ті роки шкала податкових станок була розширена у США до 8 ступе-нів, шо також відображали податкові пільги для малого бізнесу

Податкова політика не може претендувати на статус ефективної, якшо не враховує оптимальної межі податкового навантаження на конкретного виробника і на економіку в цілому.

Для дослідження сили податкового навантаження на економіку вико-ристовують показник його частки у ВВП. Питома вага податків у ВВП пос-тійно змінюється під впливом різних чинників, у різних країнах вона різна.

У США частка податків у ВВП в 1955 році становила 19,7%, у 1970 р. — 19,7%, У 1975 р. - 21,1%, у 1990 р. – 31,1% .

В Україні ситуація дещо інша. У 1992 році частка податків у ВВП ста-новила 32,8%, у 1993-му - 40%, у 1994-му - 49,1%, у 1996-1999 роках -37,8—40,3%. Нині в Україні частка податків у ВВП відповідає середньому рівню в ринково розвинутих країнах Європи

Як бачимо, різні держави по-різному будують спою податкову політику. Одні вважають за можливе вилучати до 50% ВВП, інші не поділяють тако-го підходу і обмежують свої податкові апетити лише 30—35% від ВВП.

Нині основним фінансовим ресурсом держави є податки, тому важливе значення має ефективна податкова політика, яка визначає характер і мету податкової системи. Остання повинна передусім забезпечити необхідними ресурсами фінансування видатків держанії. Крім того, зі зміною податкових ставок, наданням або скороченням податкових пільг держава має можли-вість регулювати економічну поведінку суб'єктів господарювання, стриму-вати або стимулювати їхню ділову активність. [25, ст. 27-30]

У процесі податкової діяльності держана, застосовуючи фінансовий ме-ханізм, реалізує визначені цілі податкової політики. Аналіз податкової полі-тики України за 1992—2000 роки дає змогу зробити такі висновки:—

у 1992—1993 роках у податковій структурі переважало непряме опо-даткування;—

у 1994—1996 роках у податковім системі переважають прямі податки;—

у 1997—2000 роках пряме оподаткування зменшується і у 2000 році становить 60,9%";—

у 2000—2005 роках зростає значення місцевих податків і зборів, але й досі їхня частка ще дуже мала (2%).

Особливістю української податкової політики є й те, що в останні кілька років у структурі податкових надходжень зростає частка прибуткового подат-ку з громадян: у 1997 році - 6,3%, у 1998-му - 9%, у 1999-му - 10.8%, у

2000-му - 12,3%, у 2001-му - 15,1%, у 2002-му - 15,3%, у 2003-му - 15,6%, у 2004-му - 20,4%, у 2005 році - 23,9% (за даними ДПА).

Як бачимо, в Україні наявна постійна зміна акцентів у податковім політи-ці, шо не сприяє зміцненню податкової системи і не додає стабільності наці-ональному підприємництву.

У податковій політиці України необхідні зміни, так само як і в податко-вій техніці й податковому праві.

Щодо перспектив податкової політики у перехідній економіці нині на-явні дві основні точки зору.

Згідно з першою точкою зору треба стримуватися від різких змін у подат-ковій системі, дати підприємствам зникнути до чинних правил. За цей час слід прийняти Податковий кодекс, відлагоднтн податкові механізми і проце-дури, сформувати жорстку систему податкового контролю і на цій основі у подальшому перейти до загального зниження податкових ставок.

Прихильники другої точки зору вважають, шо за чинних податкових ставок подолати економічну кризу неможливо. Необхідно максимально зменшити податковий тягар і передусім на виробників. [2, ст. 27-28]

На нашу думку, перший шлях иатго консервативний і повільний, пот-рібні рішучі й водночас гнучкі рішення та дії у рамках єдиної довготривалої податкової політики.

Для розробки наукової податкової стратегії важливо:

1) сприяти стимулюванню виробництва та інвестицій;

2) не поспішати з оподаткуванням чистого прибутку (для цього ще не-має необхідних умов);

3) звільнити від оподаткування мінімально необхідні доходи громадян за рахунок установлення неоподатковуваного мінімуму на рівні, достатньо-му для проживання працівника і його сім'ї;

4) припинити орієнтацію податкової політики України на пряме копію-вання зарубіжних ринково розвинутих податкових систем без урахування національних особливостей.

Податкова техніка — це способи стягнення податків і здійснення по-даткового контролю. Усі способи повинні бути дешевими, ефективними і зручними для життя й діяльності платника податків.

Податкову техніку доцільно розпивати ча трьома основними напрямами'":—

раціоналізація і автоматизація роботи податкових органів;—

спрощення загальних податкових процедур;—

перехід до неявних методів податкового контролю.

У галузі податкового права слід розв'язати такі завдання:—

максимально звільнити платника податків від зайвих обов'язків і бюрократичних процедурних ходінь по довідки;—

забезпечити надійну адресність податкових пільг і стимулів.

На окрему увагу заслуговує аналіз системи податкових пільг у розвинутих зару-біжних країнах. У зарубіжних податкових системах використовуються