дуже скидається (принаймні структурно та ідеологічно) на п’ятирічну Стратегію розвитку банківського сектора Російської Федерації — спільний продукт уряду та Банку Росії, оприлюднений ще наприкінці 2001 року.
Задля справедливості слід визнати, що НБУ останніми місяцями активізував діяльність з реформування банківської системи. У цьому плані заслуговують на увагу, зокрема, практичні кроки з реформування валютного ринку (скасування п’ятивідсоткового обмеження відхилення курсу обмінних пунктів від офіційного під час купівлі-продажу наявної валюти); програми довгострокового рефінансування комерційних банків, які здійснюють інвестиційне кредитування; впровадження програми розвитку масових безготівкових платежів, спрямованої на поліпшення структури грошового обігу та зменшення частки розрахунків готівкою; новації у сфері покриття обов’язкових резервів (використання з цією метою 50% готівки в касах) і кредитування (дозвіл банкам кредитувати фізичних осіб в іноземній валюті; скасування вимог про надання споживчого кредиту після розгляду кредитним комітетом банків і про цільове використання такого кредиту).
Замість післямови
На нашу думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:
у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків—
зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;—
підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;—
зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди;—
створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги; —
розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;—
розвиток системи рефінансування банків НБУ;—
спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;—
обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.;
у сфері здійснення банківської діяльності—
виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;—
приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;—
створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», зняття жорстких правових обмежень на об’єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;—
створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;—
широке впровадження регіональних систем платежів, які дозволяють автоматизувати процес приймання та опрацювання наявних платежів у конкретному місті; —
розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції; —
розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;—
здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;—
проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів;—
проведення аудиту за підсумками 2003 року за міжнародними стандартами;—
формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.
Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.
Автор із нетерпінням чекав, що конкретні механізми реалізації зазначених напрямів буде запропоновано 2 квітня під час перших парламентських слухань «Фінанси та банківська діяльність: сучасний стан і перспективи розвитку», в яких взяли участь народні депутати, представники уряду, НБУ, банкіри, учені. Проте в більшості виступів лише називалися одні й ті самі наявні проблеми, невирішені питання. На жаль, присутні отримали уявлення переважно про «стан питання». Перспективи ж розвитку банківської системи — як довгострокові, так і найближчі, як і раніше, залишаються досить туманними. Отже, запитання: «Куди йдеш, банківсько системо України?» не втрачає своєї актуальності.