Для здійснення банківської діяльності комерційні банки повинні отримати від НБУ ліцензію та дотримуватися економічних нормативів.

Чинне законодавство визначає монопольне становище банків на ринку банківських послуг та вплив банківської діяльності на економіку держави, що в свою чергу викликає необхідність здійснення з боку НБУ банківського регулювання і банківського нагляду.

Банківська діяльність повинна мати законний характер і здійснюватися юридичними особами у встановленому законному порядку. Якщо порушується встановлений порядок зайняття банківською діяльністю, то п. 2 ст. 202 КК України передбачає кримінальну відповідальність за здійснення банківської діяльності чи банківських операцій без державної реєстрації або без спеціального дозволу, або з порушенням умов ліцензування, якщо не було пов’язано з утриманням доходу у великих розмірах. (Отримання доходу у великих розмірах вважається, коли ця сума в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян).

Банківська діяльність отримує своє правове відображення в банківському законодавстві – в системі нормативних актів, що видаються відповідними органами держави. Звідси банківська діяльність тісно пов’язана з банківським правом, яке створює можливість для регулювання і поліпшення банківської діяльності.

Створення банківського законодавства, розвиток та формування банківської системи, забезпечення правового регулювання банківської діяльності обумовлює актуальність проблеми банківського права, визначення його місця в системі юридичних наук.

Серед вчених немає єдності в розумінні сутності банківського права України. Можна виділити дві домінуючі точки зору з цього питання. Одна з них, що банківське право України – це самостійна галузь права, яка має свій визначений предмет і метод правового регулювання. Однак автори цієї точки зору, як правило, тільки констатують це, не наводячи на її користь конкретних аргументів. В той же час в банківській сфері багато не розроблених і не поставлених проблем і насамперед проблема створення системи банківського права, розмежування його з фінансовим та цивільним правом та ін.

На підтвердження самостійного характеру банківського права посилаються також на думки зарубіжних вчених, які розглядають банківське право як самостійну комплексну галузь права, не враховуючи різні фактори, що впливають на формування банківського права в провідних країнах: рівень та стан банківського законодавства, розвиток банківського бізнесу, економічне середовище.

Інша точка зору в питанні про природу банківського права України – це заперечення його самостійності як галузі права. Традиційно розглядають банківське право як підгалузь фінансового права. Для підтвердження цього наводяться такі аргументи: для банківського права відсутні характерні лише для нього предмет і метод регулювання суспільних відносин, не визначена сама природа і предмет цієї сфери в системі національного правознавства, який відрізняється значною складністю, зокрема, існує проблема співвідношення та розмежування безпосередньо предмета і методу банківського і цивільного права.

Крім того, банківська сфера має справу з неоднорідними суспільними відносинами і з врахування змістовних аспектів тут можуть застосовуватися різні методи правового регулювання: вкладних приписів, автономних рішень, координації та рекомендації.

Важливу роль для визначення системи банківського права України відіграють стан банківського законодавства та банківської системи України, які на сьогодні тільки формуються і вимагають цілісності та комплексності підходу. Однак представники цієї позиції в перспективі не заперечують проти необхідності формування нової галузі права, яка повинна досліджувати механізми поєднання приватних і публічних інтересів, враховувати специфіку банківської діяльності та особливості її правового регулювання.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, які регулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг.

Метод правового регулювання банківської діяльності дещо неоднорідний. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями. Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.

Банківському праву властиві обидва вказані методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб’єктів цих відносин, а завдяки другому – встановлює тільки межі для самостійного врегулювання взаємовідносин суб’єктів. Зазначений метод правового регулювання як спосіб впливу на свідомість і волю людей визначає поведінку суб’єктів у регулювання банківських суспільних відносин.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться насамперед у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них відносяться Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

У систему банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття й структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов’язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов’язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначений порядок відкриття рахунків у кредитних установах, встановлені правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків по цих формах.

Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи