встановлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин дотримуватись правил поведінки, приписуваних нормами банківського права. Наприклад, правилами НБУ передбачено, що комерційні банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів, встановлених НБУ;
принцип поєднання публічних і приватних начал банківській сфері. З одного боку, держава займається організацією, регулюванням і управлінням банківською системою в інтересах всього суспільства. А з іншого, проявляються приватні інтереси кредитних установ, клієнтів, тобто діє паритет інтересів всіх суб’єктів банківського права;
принцип задоволення потреб клієнтів та максималізації отримання прибутку банками;
принцип добровільності взаємовідносин і заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів. Суб’єкти банківських правовідносин будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні та виконанні прав та обов’язків. У цих відносинах проявляються взаємна воля і свідомість учасників;
принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції у банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного капіталу і розподіляти резерви серед акціонерів банку.
Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України. Реорганізація комерційних банків проходить за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством.
Для подальшого розвитку конкуренції й обмеження появи монополізму серед банків НБУ вживає заходів щодо лібералізації кредитного ринку через створення однакових умов доступу для комерційних банків до кредитних аукціонів НБУ, а також лібералізації валютного ринку;
принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться нагляду. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушень, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи.
На практиці останній принцип знаходить відображення тому, що Верховна Рада України контролює діяльність НБУ (затверджує кошторис та звіт про його роботу, затверджу ліміт зовнішнього державного боргу); НБУ контролює діяльність комерційних банків (встановлює для них економічні нормативи, перевіряє створення їх шляхом реєстрації контролює додержання ними законодавства), здійснює контроль за веденням касових операцій; комерційні банки контролюють ліміти залишків готівки в касах для юридичних осіб, порядок відкриття та закриття рахунків, здійснення . валютних операцій через уповноважених банків тощо.
Банківська діяльність отримує своє правове виявлення в нормативних актах (джерелах права), які видаються відповідними органами держави.
Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах — офіційних письмових документах компетентного органу держави, в яких встановлюються норми права.
Важливе місце як джерела банківського права займають Цивільний кодекс України, в якому містяться гл. 71 „Про позику, кредит і банківський вклад”, гл. 72 „Про банківський рахунок”, гл. 73 „Про факторинг”, гл. 74 „Про розрахунки”, а також Господарський кодекс України (гл. 35). Норми цих глав кодексів регулюють важливі аспекти банківської діяльності.
У системі банківського законодавства особлива роль відводиться законам, які мають вищу юридичну силу і охоплюють найбільш важливі питання, що виникають у банківській сфері. Серед діючих виділяються такі фундаментальні закони, як Закон України від 7 грудня 2000 р. „Про банки і банківську діяльність”, який визначає правові основи існування банків, порядок створення й основні принципи їх діяльності, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та захист, і Закон України від 20 травня 1999 р. „Про Національний банк України”, який регулює правовий статус НБУ, його функції, повноваження, основи взаємовідносин з вищими органами, мережу і порядок його роботи.
Серед джерел банківського права важливий блок тановлять підзаконні нормативні акти, які можна поділити на дві групи.
1. Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.
2. Нормативні акти міністерств, державних комітетів, що стосуються сфери банківської діяльності, а також нормативні акти НБУ. Ці акти приймаються в межах компетенції тієї організації, що їх видає, у формі постанов, положень, наказів, інструкцій, правил тощо.
Важливе місце в банківській практиці займають також павові звичаї та правила ділового обороту. При визначенні місця звичаю в ієрархії правових норм слід виходити з того, що в більшості зарубіжних країн звичай становить насамперед норму, що доповнює закон, в тих випадках, коли відповідний припис в законі взагалі відсутній або він неповно врегулював те чи інше положення. Прикладом легалізації впровадження звичаю як джерела права є ст. 7 Цивільного Кодексу України „Звичай”. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Отже звичаї ділового обороту, що застосовуються в банківській практиці, включають як міжнародні звичаї, що склалися в міжбанківській практиці, так і правила ділового обороту, що носять міжнародний характер.
Ефективне функціонування банківської системи України багато в чому визначається рівнем її правової основи і неможливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави.
Банківська система України функціонує на підставі цілої системи нормативно-правових актів, яка визначається терміном „банківське законодавство”. Загалом його можна визначити як систему нормативних актів, що містять норми, котрі